Google-sharing September 21, 2007
Гугл стає все більш соціально-орієнтованим (здається, набільше натхнення він черпає у facebook… 
) Черговий сервіс від гугла Shared Stuff дозволяє “розшарювати” в мережі різні речі: зараз в основному це закладки, цікаві посилання, гугл-відео; в майбутньому ще багато чого (зокрема shared-підписки з reader будуть теж інтегровані сюди). Цікаво, що на вищевказаній сторінці ви бачите речі, розшарені вашими gmail-контактами. У вас також є власна сторінка. Також існує сторінка найбільш популярних статей плюс сторінка популярних речей з певного домену і за певним тегом. Нарешті, в наявності кнопка для браузера Email/Share (див. на своїй сторінці), за допомогою якої одним кліком можна додати сторінку, на якій зараз знаходишся до своїх “шар” (і ще багато чого іншого).
Що я скажу: поки що все це сире, і користатись цим я не буду, поки, наприклад, не з’виться можливість автоматично додавати на цю сторінку shared-статті з гугл-рідера… але потикатись можна.
П.С.: до речі, я дещо оновив функціональність My Google Reader (див. справа вгорі на головній сторінці блога): тепер він відображає не усю мою річку новин, як раніш, а тільки те, що я розшарив (тобто те, що з читаного я відмітив, як цікаве для мене). Так крутіше! (додається “людський” відбір, персональний дотик).
Майбутнє вже зараз September 13, 2007
Усім вже більш-менш зрозуміло, у якому напрямку розвиваються технології. Підхід до даних стає настільки уніфікований, що їх майже завжди стало можливим розглядати як окрему сутність, безвідносно до проги, якою вони створені. І чим далі дані відходять від свого софта — тим чіткіше стає зрозумілим:
дані завжди повинні бути доступні.
Але і проги завжди повинні бути доступні ТЕЖ!!
Ясно, куди я веду? схема проста: дані повинні бути десь на вебі, клієнт (що з ними працює) — теж на вебі (це не обов’язково, але чому ні, якщо така можливість існує?). І це не просто тому, що веб звідусіль доступний, а ви хочете, щоб ваші дані і клієнти, що з ними працюють, були звідусіль доступні; ні, просто тому, що веб надійніший. Вінти на гугл-плекс надійніші, за ваш вінт (за мій точно, він у мене якраз нещодавно згорів 
(пропало все, окрім того, що було на вебі…)).
Дані завжди були нарізно — у вигляді файлів вони зберігались у вас на вінті; що заважає їм зберігатися у вигляді баз даних на вінті у гугла (наприклад)? якщо їхні вінти надійніші, а бази даних — більш уніфікований підхід? З прогами все не так очевидно (зазвичай ви працюєте з локальними клієнтами, які встановлені на вашому компі); але працюючи у вебі, ви постійно стикаєтесь з прогами, які виконуються на серверах (напр. сторінки цього блогу динамічно генеруються з php-коду, виконаного на серваку); а якщо ви користуєтесь веб-додатками типу google docs, то взагалі розумієте, про що я. Але є ще більш радикальний тип “інтернет-програм”: т.зв. rich internet applications (вікіпедія: Rich Internet applications). Вони роблять крок за межі браузера і представляють собою звичайні додатки, які виконуються в своєму вікні, можуть працювати із звичайними локальними даними і т.д. (уявіть собі writely (google docs), який виконується не в браузері, а в своєму вікні, як ворд, наприклад). На відміну від веб-додатків вони виконують “серверну частину” процедур на клієнському компі. Основні переваги таких програм — звідусіль-доступність, кросплатформеність, маленький розмір, швидка інстанляція і оновлення (недоліки: інтерпретація (швидкість) + див. нижче).
Загалом “проти” веб-підходу існує декілька моментів. Основні:
- швидкість — інтернет просто ще не настільки швидкий, як вінт; але для багатьох задач і об’ємів (документи, фотки…) його швидкість вже прийнятна;
- приватність — не всі погодяться зберігати свої документи наприклад на writely, бо в них може міститись “чутлива” інформація, доступ до якої бажано щоб був одноосібний. Але я не розглядатиму поки що цей аргумент.
- Головне ж, що відрізняє роботу з даними на вебі від роботи з даними на вінті, — це страшний ОФЛАЙН.
З будь-яких причин раптово ви можете опинитися офлайн — і все! ваші дані недоступні! ви не можете з ними працювати! ЦЕ головна неприємність веб-даних. Якби подолати її — можна вважати, що буде подолано те, що називається надмірною “централізацією” веба, надзалежність від “онлайну”.
І вже зараз існують два основних рішення проблеми (поки що бета): AIR (Adobe Integrated Runtime) і Google Gears [ще є далі...]
Opera 9.5 Kestrel September 4, 2007
Сьогодні виходить альфа нової Опери 9.5 (кодове ім’я Кестрель (це такий птах, по-нашому боривітер або пустельга)), лінк на скачку. Ми всі схвильовані… На Opera Watch можна прочитати багато чого про нові фічі (їх 4 основних групи: покращення html-движка і сумісності, покращення javascript-движка, повернення фіч для людей з фізичними недоліками і повністю оновлений мейл-клієнт — здається, нічого особливого)… але що особливо підігріває, так це оця фраза:
Some of the most exciting changes in Kestrel haven’t been mentioned yet, so there’s still plenty to look forward to next week…
Деякі найбільш хвилюючі фічі не згадані! WTF? Так от — ці фічі варті-таки згадки! І про них розповідають тут (включно із відео).
Якщо підсумувати: дійсно найбільш круті і “серйозні” нові фічі це:
- Синхронізація закладок і персональних налаштувань між різними операми!!!! Аааа! Нарешті!! Відтепер ви можете мати один набір закладок на роботі і вдома! І якщо ви додали закладку на роботі, то коли приходите додому — після синхронізації вона буде доступна! Геніально! (Вам треба мати акаунт на My Opera, там онлайн зберігатимуться дані для синхронізації.)
- Пошук по історії з адресного рядку!!! Це просто важко переоцінити… Тобто пошук по історії був завжди, але щоб його дістатися, треба було відкривати окрему вкладку; тепер все робиться прямо з адресного рядку — набираєте слово і опера шукає його серед тексту всіх сайтів, які ви відвідували і пропонує пропозиції. Геніально!
Фіч ще купа: open with… (можливість парою кліків відкрити сайт, на якому знаходишся іншим браузером), restore windows (можливість відновляти закриті вікна (і всі відкриті в них вкладки)), краща ос-інтеграція і т.д. Коли скачаю кестрель, відпишусь в коментах, як все це працює… (Особливо мене цікавить як там справи з Google Gears (це абсолютно революційна річ; напишу про нього якось окремо))…
Мій інтернет August 18, 2007
Усім відома моя небайдужість до Google, — але я не винний, що вони роблять такі гарні речі! ^__^ Ще нещодавно я думав: “От у мене є на десктопі My Computer, My Documents, My Videos… Прикольно би було мати щось типу My Internet — клікнув по ньому і ходиш тільки по тих сайтах, які тобі цікаві”. Ні, я розумію демократію браузера — клікай собі і ходи, куди хочеш; тільки закладки роби, а з часом повертайся, де тобі сподобалось… Але так воно якось не дуже працює… Сайти забуваються, цікаві блоги оновлюються поза твоєю увагою, а все, що ти бачиш — тупа повсюдна реклама, і більш нічого .
Усі, хто як і я ненавидить новини, анекдоти і т.п. публічне інтернет-їдло (і кого нудить при слові “портал”…), знає приблизно, як називається рішення проблеми — RSS. Річ гарна і приємна, але і тут не все в порядку. Додаєш собі в RSS-reader купу цікавих блогів, кількість їх зростає, за оновленнями не встигаєш (та і не всі вони цікаві); плюс реалізований RSS-reader в Опері якось не дуже “централізовано”, все десь розкидано… Нарешті, класична схема сучасної інтернет-присутності “дім-робота”: приходиться вести як мінімум дві RSS-підписки (а якщо ще кейтай рахувати?) — усе дублюється і заплутується все більше. Коротше, тайхен…
(Maid in Akihabara)
Коли постає проблема упорядкування інформації, завжди звертаєшся до інтернету. Тобто на певному етапі постає питання про перевід своїх RSS-підписок онлайн. Якщо швидко поглянути на альтернативи, які пропонує ринок, бачимо два основних варіанти — Bloglines і Google Reader. Ясно, що оскільки у мене все на гуглі, я тикнувся туди… І був просто зачарований! ~ [і чим він там був так зачарований?..]
А одне, всесильне, щоби поєднати всіх… July 21, 2007
Випущу пару за інтернет-месенджери. Їх навколо так багато, стільки мереж, очі розбігаються, а все не те… Душа бажає чогось простого і зрозумілого, щоб пам’яті багато не жрало, рекламу не показувало, гарячі клавіші не перехоплювало,.. але при цьому охоплювало УСІ наявні (а бажано і прийдешні) чат-мережі(!). Що, забагато бажає? Отже, чого я хочу, і як це реалізувати (і як я це реалізував).
Чому не аська?
“Я люблю свою аську… Аська хороша — відчепіться від мене!” “Навіщо міняти те, що працює?” І т.д. І т.п. Аргументи відомі…
Ну, по-перше, аська — якийсь суто снгівський прикол. У нас вона правда популярна, і у людей більшість контактів на ній. Це зрозуміло. Але в світі вона “pretty much dead” (це цитата…). Її мережа не тільки далеко не на перших місцях по юзерах — вона сама на правах падчірки у АОЛ, і майбутнє її скоріше за все — або злиття з aim, або продаж на сторону. До речі, про мережі популярних інтернет-месенджерів:
АІМ — 53 мільйони юзерів
Джаббер — 40~50 млн
Ebuddy (MSN, Yahoo! and AIM (об’єднуючий сервіс)) — 35 млн
MSN — 27 млн
Yahoo! Messenger — 22 млн
QQ (це наші китайські друзі) — 20 млн
Sametime (IBM) — 15 млн
Skype — 9 млн
Xfire (для геймерів) — 6 млн
Gadu-Gadu (польська річ) — 5,6 млн
ICQ — 4 млн
…
Інфа з Вікіпедії (з усіма застереженнями, читайте статтю)
Спеціально до аськи перераховував… Як бачимо, вона далеченько. Але не в тому справа. Справа не в числах на мережу, справа в підході. Як то кажуть — “три кільця прекрасним ельфам…” і далі по тексту. Тобто ви можете обирати собі мережу по розміру, але це хибний підхід сам по собі. Кілець можна напороздавати направо і наліво. Але прикольно було б мати “одне, всесильне, щоби поєднати все”, не? (і бути поза кільцями взагалі (якщо я ясно висловлююсь… ха)) [...]
