А все тому, що він поєднує в собі оффлайн- і онлайн-функціональність (прозоро для користувача), за чим, я вважаю, майбутнє. Причому робить він це зразково-показово (а не так як Гугл, через Gears). Користувачка не знає, онлайн вона чи оффлайн, просто всі її файли доступні на всіх комп’ютерах і актуальні. І все. Нікому не потрібно гучних слів чи знання, як це реалізовано. Головне, що швидко і прозоро.

У Гугла треба тиснути якісь кнопки після оффлайну, щось там синхронізувати і т.і. (що є ознакою поганого програмного дизайну); навіщо? Головна ознака сучасної веб-проги — бути поза онлайн/оффлайном; тобто: вміти самій визначати, доступний інет чи ні, і розумно синхронізувати дані відповідно до обставин. Користувачка тут ні до чого. Вона не повинна навіть і знати про все це. Вона повинна забути слова “оффлайн” і “онлайн”, чи де фізично знаходяться її файли, на локальному диску, чи десь на Гугл-плекс.

Така задача сама по собі складна і цікава. І найкраще вирішена наразі, як на мене, лише Дропбоксом. В моїх очах це — зразковий софт, досконалий в усьому, від початкової ідеї до кінцевої реалізації.

…а по-третє, є такий крутий сервіс з дурацькою назвою smart.fm. Колись він називався iKnow , та вони чогось переіменувалися. Неважливо. Так от, це абсолютно геніальна річ для всякого, хто вчить японську! Серйозно. Там є така прога iKnow (так, назва лишилася, як у старого сайту) — так от вона дуже допомагає зі словарним запасом .

Спочатку ви вибираєте т.зв. лист для вивчення; це просто випадковий тематичний текст, який ви хочете прочитати, але канджі/слів з нього не знаєте. Здається, тупик? Чи довгі безконтекстні тикання по словниках? На поміч приходить iKnow — запускаєте прогу і вчите в контексті всі слова цього тексту з промовою і написанням. Кожен день прога підкидає вам порцію нових слів плюс повтор, нівелюючи тим самим затухання пам’яті (забування нового).

Так, ясно, це ті самі флеш-картки, що були завжди, але реалізація тут дійсно краща. (Вони навіть обіцяють, що прога розрахувує ваші особисті затухання і підлаштовується саме під них!).

А ще там є диктант і брейн-штурм. А ще цей сервіс розроблений японцями, тому там багато японського матеріалу. Наприклад, текстів з аніме (я собі усі листи по Сен то Чіхіро зібрав, тепер вчу лексику (щоб потім подивитися без перекладу…)). Коротше, дійсно працючий варіант .

Не міг утриматися… Новий вордпрес з купою нововведень. Нарешті прийнятний інтерфейс. QuickPress. Багато всього. Моя улюблена річ ховається в Tools — підтримка в адмін-частині Google Gears! (Та-да!) Там же Press This (звідки і пишу) — відео з труби і фотки з флікера підхоплюються автоматом…

Централізація і деблогізація коментарів

Довгий час багато хто вважав коментарі якимось ледь не “довіском” до постів на блозі — важливим, корисним, але довіском. Стандартні вордпрес-коментарі представляють собою плоску послідовність відповідей-реакцій на пост. Нема можливості відповісти на якийсь цікавий вам коментар. Нема можливості “проголосувати” за нього. Неясно, що за людина автор коментаря. Не вибудовується дискусії, коротше…

Адже коментарі і самі “генерять контент” (так би мовити), і самі можуть бути предметом коментарів. І саме так будується звичайна розмова — вона постійно відгалужується; і той, хто її розпочав не обов’язково має більше ваги. Останнім часом все більше людей починають розуміти, що коментарі — це повноцінні дискусії, які можуть досить таки далеко відходити від теми, що їх спровокувала; в яких можуть бути відгалуження і діалоги; які, коротше кажучи, повинні мати більше форумних фіч. Так само і коментатори — їх треба цінувати, їм треба полегшувати життя, з ними треба розмовляти і за ними цікаво спостерігати на інших блогах. Вони мають право редагувати чи знищити свій коментар, або, напр., мати його копію у незалежному місці (на випадок, якщо це дуже важливий коментар, а блог, де він був опублікований, вже не існує…) і т.д… подальше читання на тему “які мають бути права коментаторів” тут (читайте не тільки сам пост, але і коментарі до нього ) ).

Пропозицією саме на цей попит стали декілька систем онлайн-коментарів, покликаних “відв’язати” коментарі від конкретних блогів і, взагалі, створити єдине централізоване місце для дискусій (а блоги і пости мають лише надавати їм контекст): Intense Debate, SezWho, Disqus…

Плюси

Дискас подобається одразу. Ви реєструєтесь, отримуєте плагін для вордпресу (чи чого іншого), встановлюєте його собі на блог (трохи твікаєте css, якщо потрібно) — і все! Замість стандартних вордпресівських коментарів у вас інтегрована ціла онлайн-система, яка надає, зокрема, такі можливості:

1. Розгалужені (threaded) коментарі — можливість відповідати на чийсь коментар, не тільки на основний пост
2. Відео-коментарі(!) — можливість залишати у відповідь своє відео, яке можна записати прямо тут же по місцю (вам знадобиться seesmic-акаунт)
3. Єдині профілі — наскрізна ідентифікація, де б ви що не постили (з можливістю заявити права (claim) на свої старі коментарі, які ви постили, ще не зареєструвавшись на disqus!)
4. Система рейтингів коментарів і юзерів (і можливість відповідно відсортувати гілку) — безглузді коментарі швидко опиняються “внизу”
5. Можливість навівши мишу на аватар коментатора побачити його останні коментарі (і не тільки на вашому блозі — по всьому вебу(!) (і можливість підписатися на ці його коментарі ))
6. Форум на сервері disqus, що дублює усю дискусію — коментарі можна лишати і там і тут, вони будуть відображені скрізь
7. Інтеграцію у френдфід: де б ви що не коментували — усе буде проходити у вашому потоці
8. Підтримка OpenID, граватарів (увага! тільки при реєстрації з сайту — по місцю коментування поки що не працює! (треба спочатку піти на сайт)) і трекбеків…

Коротше, усіх переваг і не перелічити… (краще раз подивитися… ) Коментарі стають справжніми розмовами і велика частина уваги переходить з власне посту на них.

Контроверсійні моменти

АЛЕ. Є і свої “але”; і головне з них — коментарі перестають бути частиною блога(!) Вони навіть зберігаються “на стороні”. І це означає багато в чому втрату контролю над ними. Ні, модерацію ви зможете здійснювати, з цим все ок — просто що буде, якщо disqus накриється мідним тазиком? Де будуть ваші коментарі? (такі цінні вашому серцю?) Дискас має можливість експорту коментарів у xml. Та немає (поки) можливості імпорту цього xml назад у вордпрес! (на випадок, якщо ви схочете повернутися на вордпресівський варіант, мало що в житті буває…)

Взагалі, попереджаю: інтеграція вордпресівських коментарів у дискас поки що не реалізована зовсім! При установці вам буде запропоновано три варіанти поведінки:

1. замінити вордпресівські коментарі на всіх постах — обережно! старі коментарі не будуть більше відображатися!
2. замінити усі пости без коментарів (включно з майбутніми) — я зробив би саме так
3. замінити коментарі тільки на постах, закритих для коментування — (нафіга?)

Найкращий варіант — другий; так всі старі коментарі залишаться у вордпресівському варіанті (і він працюватиме з ними і надалі), а нові стануть disqus. У першому же випадку старі коментарі “пропадуть” (але не з бази даних, не хвилюйтесь — коли з’явиться імпорт, їх можна буде залучити у disqus), і ви почнете з нуля (тому будьте уважні, цього небагато хто хоче…)

Щодо відео-коментування теж питання: дехто вважає (і небезпідставно), що вони порушують загальну зв’язність коментарів — коли люди дивляться на текстові коментарі вони мають змогу швидко “пробігти” текст очима, виділити цікаві для себе моменти і вже на них зосередитися; коли ж серед тексту зустрічається відео — його очима не пробіжиш! — прийдеться дивитися… (а це може бути щось типу “ну от, це мій перший відео-коментар…” — не обов’язково всім цікава річ, не?..) Але з іншого боку, у відео є і свої плюси: якщо ви хочете похизуватись своєю новою мобілкою, напр., чи спитати якого кольору кросівки вам більш пасують — краще варіанту і не придумаєш!

Є у disqus й ще декілька мінусів, що стосуються в основному дизайну — загалом-то він працює скрізь, але дрібні недоробки присутні. Напр., в іе вікно log in (по місцю коментування) криве, а в опері — не дозволяє ввести пароль (приходиться іти на сайт і робити це там). Є помилки в реалізації вордпрес-функції disqus_recent_comments() (що показує останні коментарі) — в одному місці вони забули закрити тег </em>, і через це вся сторінка лізе наперекосяк (зробіть пошук у файлі disqus.php по слову ago і одразу після нього додайте </em>, щоб пофіксити це (та сподіваюсь, вони скоро пофіксять це і самі)).

Головне ж це те, що все реалізовано як яваскрипт — тому пошуковики НЕ ІНДЕКСУЮТЬ коментарі на вашому блозі! (плюс страждає швидкість завантаження сторінки трохи…) У них є варіант API-плагіна для вордпреса — але

This version is out of date. We recommend using 1.04 until a new version of the API plugin is released

— тобто його версія наразі застаріла (багато фіч не підтримується). АПІ-плагін генерує html, а він індексується пошуковиками — тому цей варіант був би ідеальним. На жаль, поки що він в повній мірі недоступний …

І наостанок, для тих, хто вирішить спробувати disqus у себе локально: почитайте уважно FAQ! — особливо в плані Can I test on a local or private server?:

Yes. Set the following JavaScript parameter.
var disqus_developer = 1;

— тільки додам, що зробити це треба у файлі comments.php у перших тегах “script”.

До речі, на Тумблері disqus давно єдина система коментарів, і я собі там його поставив теж — так що завжди можна потикати .

Bottom-line: disqus ще зовсім молодий стартап, і багато що їм треба ще доробити. Але ті фічі, що вже є, — досить-таки вражають. (Звісно, усе це можна реалізувати за допомогою плагінів (і зробити навіть краще) — але скільки плагінів вам для цього знадобиться?.. і як все це обслуговувати?..) У мене локально вже все готово для переходу на дискас: щойно вони нададуть можливість зворотнього імпорту їхніх коментарів назад у вордпресівський формат — я їхня людина без питань! ^__^ (зі всім іншим можна жити…)

Усе б нічого, та з Оперою це не працює! (тобто так все нормально, а з картинками ну ніяк…) І це так прикро — простий яваскрипт не могли вже з усім сумісний написати… Ну я собі подивився, що за помилку пише Опера — “attempted to write protected variable”. Тоді зайшов подивитись на код, який цю помилку генерує. І з’ясувалось, що вся проблема в тому, що скрипт оперує адресами (чи що) з різними протоколами: https і http — а Опера (логічно) сприймає їх як різні об’єкти і не дозволяє обмінюватися даними між ними (щось таке коротше). А інші браузери на це плювали. В усьому оригінальному скрипті це https зустрічається один раз, в інших місцях завжди http. Одним словом, склалося у мене враження, що хтось просто помилився з цим https. Тому я написав свій користувацький яваскрипт (є в Опері така корисна штука), який просто заміняє цей https на http — і все запрацювало!

Взагалі-то я написав розробникам фф про це, але поки відповіді немає — кому треба, може корисуватися (як бачите, це диво програмістського мистецтва кожного разу, коли запускається закладка, тупо робить пошук-заміну https на http в їхньому скрипті (хто вміє, хай напише краще)).

Коротше, мораль: Опера як завжди ні в чому не винна… Вони лише чітко дотримуються стандартів (і що інші на ці стандарти забивають — то вже не їх проблема). У даному випадку, скоріше за все, має місце просто програмістський ляп; та якби проблема спливла б не в Опері — як швидко його б виправили! А так, тяганина…