Шіґуруй завершено! April 26, 2008
Усе, остання серія! На цьому переклад Шіґуруй офіційно завершено! ^__^ (Якщо будуть якісь зауваження від глядачів, я ще вноситиму правки — слідкуйте за Шіґуруй-рсс).
Ми так і не отримали відповіді, хто переміг у першій серії, Фуджікі чи Ірако? — та я от зараз думаю: може, це так і треба? може, так воно і задумувалося? може, саме так вони намагались передати буддійську красу невизначеності/недосконалості (вабі-сабність як я це називаю…) на рівні оповідання? Це було б дуже круто… (і я знаю, що манга триває 
).
Оце насправді краще аніме 2007 року (й одне з найкращих взагалі). І я радий, що мені прийшлось його перекладати ^__^.
Основна сторінка перекладу, повний архів перекладу (12 серій).
Падаюча зірка April 13, 2008
Коли я перший раз дивився Шіґуруй, я так і не врубився, в чому полягає таємна техніка Падаюча зірка (про яку там стільки розмов). Аніме рухається на перший погляд повільно, але усі важливі моменти боїв пролітають миттєво, не встигнеш і оком зморгнути! 
На мій погляд це пов’язано з внутрішньою ментальністю японського бою на мечах взагалі — все вирішується в принципі одним вирішальним ударом. І це досить зрозуміло — бліц-кріг завжди був основною концепцією наступального бою. Що може бути більш красивим, ніж швидка переможна війна, точна і продумана, як хірургічне втручання, і одночасно люта і безумна в своїй рішучості йти до кінця, на смерть? Цивільні не страждають, жертв мінімум, матеріальні цінності збережено (в ідеалі ) — бліц-кріг бажаний завжди і є вершиною військової науки.
Аналогічно і в японському мистецтві бою на (бойових) мечах. Головною метою була смерть противника, завдана якомога швидше з мінімальною кількістю рухів. Усе дуже прагматично. Усе підкорено єдиній меті — вбити. Краса саме в цьому (а не в якихось рухах чи стойках, все це вторинне). Наскільки я розумію, по всій Японії існувала купа доджьо (бойових шкіл), в яких можна було навчитись тій чи іншій техниці бою.
І, природно, у кожного доджьо головна техніка була своя, відрізна від інших. Така головна техніка була таємною — адже це був в принципі смертельний удар, і його несподіванність була важливим чинником його ефективності. Тому кожне доджьо тримало такий свій удар у страшенному секреті. Оскільки він був смертельний, то обучали йому на бойових мечах (а не на дерев’яних), і він заборонявся до використання у тренувальних боях.
Власне, навчання у доджьо проходило декілька стадій на шляху до основної “таємної техніки”. Загалом, звісно, ці стадії були просто більше педагогічним заохоченням для молодих учнів, головним були якраз щоденні рутинні тренування [далі цікавіше і з картинками...]
Шіґуруй March 16, 2008
Аніме гарне, тексту там не дуже багато (написів позаду нема ) — чому б його не перекласти швиденько? Спробую, подивлюся на темп, якщо буде не дуже обтяжливо (чит. “як Зецубо-сенсей”… (от же там, гад, понаписували…)) — перекладу до кінця. (Бо пропаде ж річ, ніхто і не помітить…)
