Зрозуміло, щоб перекладати з першоджерела, треба вчити мову. Щоб торгувати з Польщею, треба теж чимось поворушити. Але ж треба напружитися, заради ж цього все і затівалося, не?

とにかく, Google Translate, всіма хвалений, попався на такій же фігні. Я давно підозрював, що пара мов російська/українська обслуговується ним як одна; тобто переклад з третіх мов ведеться на російську, а українська потім причіпляється через українсько-російський словник (щось типу того).

А тепер я маю доказ цього:

якщо ввести до перекладу слово undead (англ->рос), російською мовою він перекладе нежить, а українською (англ->укр) – ніжити (!)

Як на мене, це доводить, що англо-український переклад утворено з англо-російського->російсько-українського (хохлізм). Як ще можна пояснити цей феномен? Невже це користувацьки-внесене слово? – хтось вирішив перекласти undead, але не знав слова (o__O), пішов на російську, побачив “нежить”, переклав з російської (в сенсі “пестити”) на українську (“ніжити”) і вставив рез-т до перекладу undead (той же хохлізм, тільки ручний :D )? I don’t think so.

http://futurama.googlepages.com/gmail_2_fix.js

(файл додається в папку користувацьких джаваскриптів (папка вказується в установках конкретного сайта, вкладка Scripting->User Javavscript files)). А, і ще: щоб перемкнутися на нову версію, треба в адресу додати ui=2 (приклад: http://mail.google.com/mail/?disablechatbrowsercheck=1&ui=2). (ui=2 — нова версія, ui=1 — стара…)

ясно, коли вийде фінальний варіант опери 9.5, все працюватиме і так, але… хочеться ж наперед подивитись-потикатись, не?..

Френдфід підтримує майже всі популярні сервіси:

Amazon.com Wishlists, Blogs, del.icio.us, Digg, Facebook, Flickr, Furl, Google Reader, Google Shared Stuff, iLike, Jaiku, Last.fm, LinkedIn, Netflix, Picasa Web Albums, Pownce, Reddit, SmugMug, StumbleUpon, Tumblr, Twitter, Yelp, YouTube, Zooomr.

Усе це скопом ви отримуєте у вигляді єдиної стрічки. Ось моя стрічка — friendfeed.com/minusone. Кожен елемент цієї стрічки можна коментувати, відео дивитись і т.д. Ясно, що такі ж стрічки є у інших користувачів. Якщо одна з них вам сподобалась, ви можете додати цього користувача як “друга”, і потім слідкувати за його веб-активністю. Цікаво, що можна підписатися не тільки на існуючого юзера frienfeed. Для людини, у якої нема акаунта на френдфід, ви можете створити “уявного друга” — псевдонім, до якого додати усі його відомі сервіси, що вас цікавлять (треба знати усі його відповідні ніки (на флікері там, трубі і т.д…)), і надалі його активність буде відображатися у вашій стрічці друзів.

Нарешті, ви можете “підписатись” на рсс до вашої стрічки (напр., гугл-рідером (і утворити безкінечний цикл ;-) )). Плюс можете отримати свою стрічку як віджет собі на блог. Таким чином, уся ваша веб-активність зібрана разом і зручно представлена для інших.

Сервіс розроблений колишніми інженерами Google і знаходиться на стадії приватної бети. Залиште свій мейл, і вас запросять (мене запросили за пару днів).

Bottom-line: цікавий сервіс, приємний інтерфейс, і річ, звісно, корисна. Але без гугла за плечима він “просто один з багатьох”. Потикаюсь поки що, але чекаємо якогось подібного рішення від гугла. Чи це, може, сам гугл і намацує якесь рішення інкогніто?

Що я скажу: поки що все це сире, і користатись цим я не буду, поки, наприклад, не з’виться можливість автоматично додавати на цю сторінку shared-статті з гугл-рідера… але потикатись можна.

П.С.: до речі, я дещо оновив функціональність My Google Reader (див. справа вгорі на головній сторінці блога): тепер він відображає не усю мою річку новин, як раніш, а тільки те, що я розшарив (тобто те, що з читаного я відмітив, як цікаве для мене). Так крутіше! (додається “людський” відбір, персональний дотик).

дані завжди повинні бути доступні.

Але і проги завжди повинні бути доступні ТЕЖ!!

Ясно, куди я веду? схема проста: дані повинні бути десь на вебі, клієнт (що з ними працює) — теж на вебі (це не обов’язково, але чому ні, якщо така можливість існує?). І це не просто тому, що веб звідусіль доступний, а ви хочете, щоб ваші дані і клієнти, що з ними працюють, були звідусіль доступні; ні, просто тому, що веб надійніший. Вінти на гугл-плекс надійніші, за ваш вінт (за мій точно, він у мене якраз нещодавно згорів :-( (пропало все, окрім того, що було на вебі…)).

Дані завжди були нарізно — у вигляді файлів вони зберігались у вас на вінті; що заважає їм зберігатися у вигляді баз даних на вінті у гугла (наприклад)? якщо їхні вінти надійніші, а бази даних — більш уніфікований підхід? З прогами все не так очевидно (зазвичай ви працюєте з локальними клієнтами, які встановлені на вашому компі); але працюючи у вебі, ви постійно стикаєтесь з прогами, які виконуються на серверах (напр. сторінки цього блогу динамічно генеруються з php-коду, виконаного на серваку); а якщо ви користуєтесь веб-додатками типу google docs, то взагалі розумієте, про що я. Але є ще більш радикальний тип “інтернет-програм”: т.зв. rich internet applications (вікіпедія: Rich Internet applications). Вони роблять крок за межі браузера і представляють собою звичайні додатки, які виконуються в своєму вікні, можуть працювати із звичайними локальними даними і т.д. (уявіть собі writely (google docs), який виконується не в браузері, а в своєму вікні, як ворд, наприклад). На відміну від веб-додатків вони виконують “серверну частину” процедур на клієнському компі. Основні переваги таких програм — звідусіль-доступність, кросплатформеність, маленький розмір, швидка інстанляція і оновлення (недоліки: інтерпретація (швидкість) + див. нижче).

Загалом “проти” веб-підходу існує декілька моментів. Основні:

1. швидкість — інтернет просто ще не настільки швидкий, як вінт; але для багатьох задач і об’ємів (документи, фотки…) його швидкість вже прийнятна;
2. приватність — не всі погодяться зберігати свої документи наприклад на writely, бо в них може міститись “чутлива” інформація, доступ до якої бажано щоб був одноосібний. Але я не розглядатиму поки що цей аргумент.
3. Головне ж, що відрізняє роботу з даними на вебі від роботи з даними на вінті, — це страшний ОФЛАЙН.

З будь-яких причин раптово ви можете опинитися офлайн — і все! ваші дані недоступні! ви не можете з ними працювати! ЦЕ головна неприємність веб-даних. Якби подолати її — можна вважати, що буде подолано те, що називається надмірною “централізацією” веба, надзалежність від “онлайну”.

І вже зараз існують два основних рішення проблеми (поки що бета): AIR (Adobe Integrated Runtime) і Google Gears.

Власне, програмно проблему офлайну вирішити не дуже важко: грубо кажучи, при першому зверненні клієнта в інтернет створюється локальний кеш даних, з якими він працює (sql-база) -> подальші його звернення перехоплюються, і надалі він працює з локальним кешем (а той в бекграунді синхронізується по можливості з інтернет-сервером); таким чином клієнт застрахований від офлайну — він завжди працює з локальною базою, яка синхронізується зі своїм інтернет-оригіналом в залежності від стану мережі.

То в чому прикол AIR та Google Gears? — вони пропонують готове кросплатформенне API для цього: а) у випадку AIR це створення повноцінних інтернет-додатків, б) у випадку Google Gears це “масштабування” вашого готового ajax-коду для роботи офлайн.

Якщо в двох словах:

AIR — рантайм, інтерпретатор (типу .нет, яви), який раз встановлюється на клієнтський комп і “виконує” AIR-програми. Розробляти проги (і масштабувати існуючі) можна на основі Flex-Flash або HTML-яваскрипт. (До речі, AIR — це бета-версія того, що ще зовсім недавно у альфа-варіанті називалося Apollo ;-) ). Можна скачати купу прикладів, подивитись-потикатись… З уже працюючих рішень: pownce (маю запрошення, якщо кому треба ;-) ); ви будете сміятись, але це — інстант-месенджер, але повністю реалізований як інтернет-додаток, з усіма перевагами такого рішення (зокрема: ви можете користуватись ним у браузері, а можете — в клієнті; сервіс один, код працює один, різні тільки інтерфейси…)

Google Gears — екстеншн під іе та файерфокс (підтримка опери очікується…); качається, встановлюється, працює. Як приклад, можна подивитись на Google Reader — після встановлення gears у файерфоксі там з’явиться така стрілочка “офлайн”, коли клікаєш її — на ваш комп скачується база останніх постів (поки що без картинок); надалі ви можете “ходити” по них, читати, відмічати прочитані , взагалі, користуватися усією звичайною функціональністю google reader; і все це офлайн! як тільки ви клікните “онлайн” — усі дані синхронізуються з вашим акаунтом рідера! <- от де уся нехитра фантастика ситуації…

Bottom-line: на одному форумі зустрічав я людину, що мала бажання написати прогу, яка вела би список аніме. Це просто абсолютно класичний приклад для застосування інтернет-додатків. Усі ми знаємо, як це має бути приблизно: MyAnimeList.net. Та правильне рішення для такої проги — це те саме, але як сервіс:

1. можливість не просто працювати зі своїми даними онлайн (як зараз) — але і ОФЛАЙН (типу Google Gears) (я маю мати можливість оновлювати свою базу аніме, навіть находячись офлайн; і коли я виходжу онлайн — база має синхронізуватися!)
2. плюс до цього можливість працювати поза браузером, в окремому вікні (варіант типу AIR)

Навіщо мені знати взагалі — онлайн я чи офлайн? Це має знати прога (чи браузер, в якому я в даний момент працюю) — і вона має автоматично синхронізовувати мене з моїми даними в інтернеті! Різниця між інтернетом і вашим вінтом — суто технічна, формальна; по суті її не існує, і поступово вона зітреться. <- це майбутнє; чи реалізовувати це за допомогою AIR? чи яви? чи більш низькорівнево? — це ваш вибір; головне результат: прога повинна працювати з даними прозоро, незалежно від того, онлайн вона чи офлайн, дані мають бути і тут, і там, і локально, і на вебі — прога, окрім всього іншого, має підтримувати їх у синхронізованому стані. (До речі, локальна база даних як в AIR, так і в Google Gears реалізована на основі sqlite ;-) ).

І розглядати такий підхід до рішення проблеми аніме-списків, наприклад, як у вигляді локальної проги, що працює з локальними даними — це навіть недоречно… Це просто не на часі.

[додано пізніше (14.09.2007)]

• ще приклад з google gears: плагін під wordpress, який вмикає вашому блогу офлайн-функціональність (увага: працює тільки з файерфоксом; тільки для ознайомлення з технологією…).
• швидкий вступ до google gears з того ж сайту.

[/додано пізніше]