Щодо весни: є пара цікавих сіквелів – другий сезон K-ON! та друге кіно Higashi no Eden: Gekijouban II Paradise Lost. Нові серіали:

Senkou no Night Raid / Нічний рейд Сенкоо, 13 епізодів
канали TV Tokyo, з 5 квітня
виробництво A-1 Pictures
Rating: 4 out of 5 stars

Шанхай, 1931 рік, японська армія в Китаї, якась шпигунська організація… Пригоди, одним словом…

Сараія Ґойоо / House of Five Leaves / Дім п’яти листків, 12 епізодів
канали Fuji TV, з 15 квітня
виробництво Manglobe
Rating: 4.5 out of 5 stars

Вільний самурай наймається охоронцем ватажка угруповування під назвою “П’ять листків”. Шоу в слоті Noitamina (тому малюнок трохи нестандарт…).

Йоджьоохан Шінва Тайкей / Збірка міфів 4 з половиною татамі, 11 епізодів
канали Fuji TV, з 22 квітня
виробництво Madhouse
Rating: 5 out of 5 stars

4 з половиною татамі – це міра розміру приміщення; як я розумію, в даному випадку йдеться про гуртожиток. Аніме про студентське життя неназваного героя і кола його друзів. Цікаво. Друге шоу в слоті Noitamina.

Хакуоокі, 11 епізодів
канали Chiba TV/UHF Network, з квітня
виробництво Studio DEEN
Rating: 4 out of 5 stars

Головна героїня шукає батька-лікаря, який пішов у Токіо. На неї нападають бандити, потім з’являється якийсь демон [sic], та врешті їй на допомогу приходять Шінсенґумі (спецпідрозділ поліції того періоду). Виявляється, вони теж шукають її батька, тому далі вони всі вирушають разом… Схоже на Чямплу? Так, але анімація, боюся буде не така крута (Studio DEEN).

Дисклаймер: це не вичерпний список весняного аніме (а тільки те, що зацікавило мене); повністю список весняного аніме можна подивитись тут (яп.): MOON PHASE; що попередньо обрали собі сабери тут (англ.): “Хто що сабить? Весна-2010″.

Note: There is a poll embedded within this post, please visit the site to participate in this post's poll. ]]> http://kilesa.org.ua/2010/02/28/anime-spring-2010/feed/ 0 http://kilesa.org.ua/2010/02/08/no-president-in-my-country/ http://kilesa.org.ua/2010/02/08/no-president-in-my-country/#comments Mon, 08 Feb 2010 09:53:56 +0000 minus-one http://kilesa.org.ua/?p=1267 сабж.

p.s.: і мені глибоко насрати на ваше “волевиявлення”, дебіли

Ведмідь був дорослим ведмедем-самцем, тож був він дуже великий. Лише кілька днів, як він заїхав у 305 кімнату, що в трьох дверях від мене. За звичаєм, якого в наші дні рідко дотримуються переїжджі, він роздав усім пожильцям одного з ним поверху “переїздної” соби², та й ще по десять листівок кожному на додачу. Мені це було здалося чималим проявом самотності; та все ж, будучи ведмедем, таки, мабуть, не зайве виказувати оточуючим побільше ввічливості.

Отож, як я приймала від нього ту собу, під час розмови і з’ясувалося, що ми із ведмедем не такі вже й повні незнайомці.

Побачивши дощечку з прізвищем на дверях, ведмідь звернувся до мене:

“Чи ви, бува, часом не з Такого-то міста будете?”

Коли ж я відповіла “Так воно і є”, – він розповів, що якось у тому місті заступником голови був дядько однієї людини, що зробила ведмедеві неабияку послугу. І прізвище того заступника було таким же, як в мене; і по розгляді виявилося, що той тодішній заступник приходиться моєму батькові двоюрідним братом. То було майже неістотне рідство, та все ж ведмідь був, схоже, глибоко ним схвильований й ну заходився розводитися про це, пересипаючи мову слівцями на кшталт “узи” і такими іншими. Як не подивись – з того, як він представився сусідам по переїзді, з його манери говорити, – то був радше старомодний ведмідь.

От із цим-то ведмедем я і йду тепер у схожу на похід прогулянку. На тваринах я особливо не розуміюся, тому не знаю, чи це місячний ведмідь³, а чи бурий, або, можливо, малайський. Та відчуваю, що прямо його про це спитати буде неввічливо. Я не знаю навіть і його імені. Було спитала, як до нього краще звертатися, – то він, пересвідчившись спочатку, що довкола інших ведмедів не було, відповів так:

“На даний момент імені в мене нема; та й до того ж, як я тут єдиний ведмідь, потреби в ньому не буде й надалі, чи не так? Що ж до звертання, мені подобається “аната 貴方”⁴ – так, “аната” з канджі⁵; – і коли вимовляєте це слово, було би чудово, якби ви думали про нього канджі, радше ніж хіраґаною⁶. Та, звісно, це не так вже й важливо; будь ласка, звертайтеся до мене, як забажаєте.” Як не поглянь, був це таки дещо архаїчний ведмідь. І не лише архаїчний, а ще й зі схильністю до розважливості – вирішила собі я.

Шлях до берегу річки біг вздовж заводнених рисових полів. Дорога була асфальтована, і час від часу повз нас проїжджали машини. Кожна машина, наблизившись до нас на відстань заледь не витягнутої руки, скидала швидкість і повільно об’їжджала нас по великому колу. Ніхто не пройшов повз нас у зворотному напрямі. Яка страшна спека. У полях теж ніхто не працює. Лише тихе шкрябання мірно лунає з-під лап ведмедя, ступаючого асфальтом.

– Не жарко? – звернулася я до ведмедя;

“Взагалі-то не жарко, та коли я довго йду асфальтом, – трохи втомлююсь”, – відповів той.

“Та оскільки до берега річки не так вже й далеко, зі мною все буде гаразд. Дуже вам дякую за турботу”, – продовжував він.

І, між іншим, додав:

“Та як вам, можливо, стане жарко, ми завжди можемо вийти на головне шосе і знайти там якийсь придорожній готель, якщо ви не проти”, – звертаючись до мене з усією турботливістю.

– Я у шляпі, та й до того ж, переношу спеку досить-таки добре, – відмовилася я; хоча була непевна, чи не бажав ведмідь перепочити сам… Деякий час ми йшли мовчки.

Звук води, що ми почали чути звіддаля, подужчав, і ми прибули на берег річки. Як тут багато людей: хто плаває, хто ловить рибу… Я поставила речі й витерла рушником піт. Ведмідь висунув язика, злегка відхекуючись. Поки ми стояли отак, неподалік з’явилася компанія з трьох людей: два чоловіка і дитина, всі у купальних костюмах. Один чоловік був у сонцезахисних окулярах, а у другого з шиї звисала трубка для підводного плавання.

“Тату, ведмідь!”, – закричала дитина.

“Так і є – молодець, все помічаєш”, – відповідала підводна трубка.

“Ведмідь!”

“Та це ж ведмідь!”

“Гей, гей – ВЕДМІДЬ!”

Кілька разів повторив він те саме. Підводна трубка поглядав в мій бік, намагаючись розгледіти вираз мого обличчя; подивитися прямо в обличчя ведмедю він не наважувався. Сонцезахисні окуляри просто стояв собі, нічого не казав. Дитина робила різне: висмикувала ведмедю хутро, лупцювала його; аж врешті з викриком “Удар!” вдарила його у живіт і відбігла. Дорослі ліниво попленталися за нею.

“Отакої…” – за деякий час сказав ведмідь.

“Ці мені малі… – та злого умислу в них нема.”

Я промовчала.

“Певна річ, люди різні бувають. Та у дітях малих злого умислу нема”, – сказав він, і, перш ніж я щось відповіла, похапцем пішов на берег річки.

Маленькі худі рибки вільно плескалися у воді. Як освіжає водяна прохолода моє обвітрене лице! Придивившись, я помічаю, що на одній ділянці риба знов і знов пливе то вгору, проти течії, то вниз за нею. Неначе по сторонах довгого витягнутого прямокутника. Мабуть, цей прямокутник позначає їхню територію. Ведмідь теж пильно вдивляється у воду. Що він там бачить, цікаво? Чи речі у воді так само виглядають ведмежому оку, як вони виглядають людям?

Раптовий сплеск – і ведмідь хлюпнувся до води. Він зупинився посередині річки; по тому прудко вкинув до води праву лапу і вихопив на поверхню рибу. Вона була втричі більша за ту довгу худу рибу, що плавала вздовж берега.

“Ви, мабуть, здивовані”, – повернувшись, сказав ведмідь.

“Я мав би щось сказати, перш ніж йти; та ноги раптом почали рухатися самі по собі. Величенька, еге ж?”

Ведмідь тримав рибу прямо переді мною. Риб’ячі плавники виблискували у сонячному світлі. Рибаки показували на нас пальцями і щось говорили. Ведмідь виглядав досить задоволеним собою.

“Прийміть це, будь ласка. На згадку про цей день”.

Кажучи так, ведмідь розкрив торбу, що висіла у нього на плечах. З клубка тканини, що він витягнув звідти, з’явилися маленький ніж і дошка. Вправно орудуючи ножем, ведмідь розтяв рибу, скропив її трохи заздалегідь припасеною сіллю з затоки і виклав на розгорнуте листя.

“Кілька разів перевернути – і, як доберемося додому, буде як слід сушена”.

То був до всього уважний ведмідь.

Ми сіли на траву і, дивлячись на річку, стали їсти наші бенто. Ведмідь їв французький хліб, який, де-не-де понадрізувавши, він начинив паштетом та редискою, а я – рисові кульки з маринованими сливами; після цього кожен з нас з’їв по апельсину. По тому, як ми неспішно скінчили нашу трапезу, ведмідь спитав:

“Якщо ваша ласка, не могли би ви віддати мені шкурку вашого апельсина?” – отримавши, що хотів, він повернувся до мене спиною і швидко її з’їв.

Потім він сходив перевернути рибу, яку поклав трохи віддалік, як слід вимив в потоці ніж, дощечку і чашки; закінчивши сушити їх, він витягнув з торби велетенський рушник і простягнув його мені:

“Ось, можете скористатися, як забажаєте здрімнути пополудні. Я тут неподалік прогуляюся трохи. Якщо бажаєте, можу заспівати вам колискову”, – всерйоз запропонував він.

Я відповіла, що, мабуть, зможу заснути і без колискової; ведмідь, схоже, був розчарований з того і швидко вирушив собі вверх проти течії.

Коли я прокинулася, тіні дерев були вже довгими, а поруч зі мною спав ведмідь. Рушником він не вкрився і стиха собі похропував. На березі річки лишилося зовсім трохи людей, усе рибалки. Я вкрила ведмедя рушником, пішла перегорнути сушену рибу і побачила, що рибин стало вже три.

“Гарна була прогулянка”, – сказав ведмідь, зупиняючись перед 305-ю кімнатою і виймаючи з торбини ключі.

“Сподіваюся, у нас неодмінно буде подібна нагода ще”, – кивнула я, погоджуючись. По тому я подякувала йому за сушену рибу і все інше, на що ведмідь, щодуху махаючи лапами, відповідав:

“Та нема за що!”

“Ну що ж…” – сказала я, збираючись вже йти; та ведмідь вимовив нерішуче:

“Еее…”

Я дивилася на нього, чекаючи наступних слів, однак ведмідь був схвильований і продовжував мовчати. То був справді дуже великий ведмідь. Цей великий ведмідь видав горлом щось схоже на “Уруру” і, загалом, мав радше зніяковілий вигляд. Розмовляючи, він озвучував слова у той самий спосіб, що й люди; та коли ж йому траплялися несловесні звуки чи, там, сміх, – він звучав природньо, по-ведмежому.

“Чи не могли би ви, якщо ваша ласка, обійнятися зі мною?”, – сказав ведмідь.

“У моєму рідному місті прийнято, щоб близькі друзі на прощання обіймалися. Звісно, якщо ви цього не бажаєте, нічого страшного”.

Я погодилася.

Ведмідь зробив крок уперед, широко розкрив свої лапи і, обійнявши ними мої плечі, потерся своєю щокою об мою. Він пахнув ведмедем. Потершись так само й іншою щокою, він ще раз із силою обійняв мене лапами за плечі. Ведмеже тіло було холоднішим, ніж я гадала.

“Сьогодні було справді дуже добре. Відчуваєш себе, наче побував у далекій подорожі і тепер повернувся додому. Нехай зійде на вас ласка ведмежого бога. О, і та сушена риба довго не лежатиме; думаю, буде краще, якщо ви покуштуєте її ще сьогодні ввечері”.

Я повернулася до себе, посмажила риби, прийняла ванну і перед сном написала декілька слів у щоденник. Який, цікаво, цей ведмежий бог, – спробувала уявити я собі; та в голову нічого не йшло. Непоганий день був.

¹ Бенто – коробка зі сніданком, які часто беруть на пікнік

² Соба – гречана локшина; переїздна соба – соба, яку новосели, в’їжджаючи, роздають “старим” мешканцям

³ Місячний ведмідь (ще японський) – різновид гімалайського ведмедя, має місяцеподібну мітку на грудях (див. вікі: Гімалайський ведмідь)

⁴ аната 貴方 – звертання у другій особі, має спектр значень від "ти" до "любий" (жінка до чоловіка)

⁵ Канджі – "складні" японські ієрогліфи піктографічного походження, що (на відміну від хіраґани/катакани) мають смислове, зорове навантаження; у випадку 貴方 це щось на зразок "знатна особа"

⁶ Хіраґана/катакана – "прості" японські ієрогліфи, що несуть лише фонетичне, звукове навантаження (на відміну від канджі)

Ookamikakushi / Сховані вовкобогом, ?? епізодів
канали TBS/BS-TBS/Sun TV, з січня
виробництво AIC
Rating: 4 out of 5 stars

Черговий підхід Рюкіші07 (Хіґураші). Тобто на сюжет/кровищу можна сподіватися .

DURARARA!! / ДРРР!!, 12 епізодів
канал MBS, з 7 січня
виробництво Brains Base
Rating: 4 out of 5 stars

Бачили Баккано! ? Дррр!! роблять ті самі люди. Той самий “джаз”. Той самий бандитський антураж. (Ті самі знаки оклику в назві). Тільки все відбувається в Токіо. Мені Баккано не дуже сподобалося (надто вже воно безглузде (в поганому смислі)). Але на безриб’ї…

So-Ra-No-Wo-To / Зву-ки-не-ба, 13 епізодів
канали TV Tokyo, з 4 січня
виробництво A-1 Pictures
Rating: 4 out of 5 stars

Футурістичне аніме: апокаліптичне майбутнє, людей нема, риби нема. 5 дівчаток захищають фортецю (o__O) і грають на трубах (o__O). Треба подивитись, одним словом.

Dance in the Vampire Bund /Танок на набережній Вампірів, ?? епізодів
канали Chiba TV/UHF Network/AT-X, з січня
виробництво SHAFT
Rating: 4 out of 5 stars

Принцеса вампірів викупає національний борг Японії, за що їй дозволяють створити на узбережжі цілу маленьку державу – притулок для вампірів зі всього світу. Але не все так просто… Про вампірів, коротше. Від Шафт.

Дисклаймер: це не вичерпний список зимового аніме (а тільки те, що зацікавило мене); повністю список осіннього аніме можна подивитись тут (яп.): MOON PHASE; що попередньо обрали собі сабери тут (англ.): “Хто що сабить? Зима-2009″.

Note: There is a poll embedded within this post, please visit the site to participate in this post's poll. ]]> http://kilesa.org.ua/2009/11/30/anime-winter-2009-2010/feed/ 6 http://kilesa.org.ua/2009/11/10/distaly-vzhe-zi-svoyeyu-shveitsariyeyu/ http://kilesa.org.ua/2009/11/10/distaly-vzhe-zi-svoyeyu-shveitsariyeyu/#comments Tue, 10 Nov 2009 11:12:40 +0000 minus-one http://kilesa.org.ua/?p=927

You think you’re so clever and classless and free,
But you’re still fucking peasants as far as I can see…

Про мовне питання.

Стільки разів від недоумкуватих глобалістично/псевдо-демократичних вилупків приходиться чути майже такий же тупий, як і вони самі, аргумент типу “Швейцарія” (в Швейцарії 4 офіційних мови: німецька, французька… і т.д. – от яка це гарна, демократична країна і толерантні люди…), що треба, мабуть, познайомити їх і з іншою т. зору (це ж мій блог, можу писати, що хочу ).

Простий факт буття:

В країнах, де є декілька державних мов, зазвичай немає титульної мови.

Серед списку довбаних мов Швейцарії ви не знайдете “швейцарської мови”, розумієте, в чому прикол? Аналогічно, серед списку державних мов, наприклад, Бельгії ви не знайдете “бельгійської”. Серед списку державних мов Канади ви не знайдете “канадської”. Знаєте, чому так? Задумайтесь над цим, чорт!

Як мінімум такий стан речей вказує на те, що в таких країнах немає також і т.зв. титульної нації (назва держави не походить від назви нації).

А все тому, що такі країни – не “національні” держави. Те, що вони називають словом “держава”, має не те саме поняття із тим, що називаємо цим словом ми. Їхня держава – це більш пізнє, новітнє, евольоване поняття, вони склалися як держава після того, як були сформовані складові нації. Такий тип держав має, якщо бажаєте, трохи штучний присмак – утворюються вони зазвичай якимось актом після якоїсь війни (за згодою якихось інших “сторін”), мають характер якихось “конфедерацій”, і т.п. – І це сказано не для того, щоб принизити такий тип державності, ні! Просто це інші держави по зрівнянню з “національними державами”. Може, вони кращі. Може, за ними майбутнє. Але використовувати їх як аргумент в українських мовних дискусіях не так вже очевидно доречно, як здається вищезазначеним глобалістичним недоумкам (адже аналогія, бачите, не працює – в Україні є українська мова, а в Швейцарії швейцарської немає).

“Національні” держави – це такі країни, державність яких складалася більш “несвідомим” чином, паралельно з формуванням їхніх складових націй/народностей; саме тому їхнє бажання державності, єдності виливалося в усереднення, нівелювання міжнаціональних розбіжностей (далеко не м’який, “інтелігентний” процес …) і врешті-решт в утворення однієї нації (яка ставала титульною для цієї держави, з відповідними мовними наслідками).

Можливо, у нас цей процес ще триває (перерва державності дається взнаки, і все таке…) Можливо, в подальшому буде зроблено вибір на користь якоїсь іншої, “швейцарської” (не-національної) моделі. Але тоді це відіб’ється на всіх рівнях – на назві держави, зокрема. Та поки Україна називається Україною, і в ній є українська мова. Тому вона завжди буде мати “титульні” претензії, які б “європейські конвенції” не існували…

п.с.: я знаю лише одну країну, в якій було би декілька державних мов, і яка б при цьому називалася за однією з цих мов, і це Ірландія. Державний статус англійської мови відбиває факт їхньої спільної з англійцями історії в складі Британської імперії, розрив з якою відбувся не так давно за історичними мірками. Так що їхня державність ще в розвитку; думаю рано чи пізно, вони постануть перед вибором – стати державою “бельгійського” чи “національного” типу, що потягне за собою певні “тектонічні” зміни. Також можливо, що їхня ситуація особлива, оскільки їм особливо важко розпрощатися саме з англійською мовою, мовою, що має особливий статус, – де-факто мовою міжнародного спілкування, символом глобальної успішності, мовою імперії-переможця. Тобто, вони більше відчувають себе громадянами світу (і на відміну від інших по праву, оскільки саме Британська імперія перемогла глобально), аніж власне ірландцями.

Ситуація на (НА) Україні дуже схожа саме на ситуацію з Ірландією: така сама імперія (СРСР), така сама перерва державності, така сама “фактична” двомовність. Але вся суть в тому, що все це – не кінцева ситуація, речі знаходяться в стані розвитку, і тут так само ми будемо поставлені перед вибором, як би ми цього не намагалися відкласти дешевими компромісами.