Це мій дуже ранній переклад, тому він стилістично “сирий”. Але по суті там помилок, здається, немає. Натомість я вже тоді любив “буквальність” і намагався якнайточніше дотримуватися оригіналу (здебільшого слово в слово (ні, серйозно, це можливо, щоб вам проти цього не казали…)) — тому це має бути цікаво любителям Толкіена, що не володіють англійською, але бажають відчути, як все було в оригіналі.

Про Туора та його прихід в Гондолін, Нарн І Хін Хурін

Централізація і деблогізація коментарів

Довгий час багато хто вважав коментарі якимось ледь не “довіском” до постів на блозі — важливим, корисним, але довіском. Стандартні вордпрес-коментарі представляють собою плоску послідовність відповідей-реакцій на пост. Нема можливості відповісти на якийсь цікавий вам коментар. Нема можливості “проголосувати” за нього. Неясно, що за людина автор коментаря. Не вибудовується дискусії, коротше…

Адже коментарі і самі “генерять контент” (так би мовити), і самі можуть бути предметом коментарів. І саме так будується звичайна розмова — вона постійно відгалужується; і той, хто її розпочав не обов’язково має більше ваги. Останнім часом все більше людей починають розуміти, що коментарі — це повноцінні дискусії, які можуть досить таки далеко відходити від теми, що їх спровокувала; в яких можуть бути відгалуження і діалоги; які, коротше кажучи, повинні мати більше форумних фіч. Так само і коментатори — їх треба цінувати, їм треба полегшувати життя, з ними треба розмовляти і за ними цікаво спостерігати на інших блогах. Вони мають право редагувати чи знищити свій коментар, або, напр., мати його копію у незалежному місці (на випадок, якщо це дуже важливий коментар, а блог, де він був опублікований, вже не існує…) і т.д… подальше читання на тему “які мають бути права коментаторів” тут (читайте не тільки сам пост, але і коментарі до нього ) ).

Пропозицією саме на цей попит стали декілька систем онлайн-коментарів, покликаних “відв’язати” коментарі від конкретних блогів і, взагалі, створити єдине централізоване місце для дискусій (а блоги і пости мають лише надавати їм контекст): Intense Debate, SezWho, Disqus…

Плюси

Діскас подобається одразу. Ви реєструєтесь, отримуєте плагін для вордпресу (чи чого іншого), встановлюєте його собі на блог (трохи твікаєте css, якщо потрібно) — і все! Замість стандартних вордпресівських коментарів у вас інтегрована ціла онлайн-система, яка надає, зокрема, такі можливості:

1. Розгалужені (threaded) коментарі — можливість відповідати на чийсь коментар, не тільки на основний пост
2. Відео-коментарі(!) — можливість залишати у відповідь своє відео, яке можна записати прямо тут же по місцю (вам знадобиться seesmic-акаунт)
3. Єдині профілі — наскрізна ідентифікація, де б ви що не постили (з можливістю заявити права (claim) на свої старі коментарі, які ви постили, ще не зареєструвавшись на disqus!)
4. Система рейтингів коментарів і юзерів (і можливість відповідно відсортувати гілку) — безглузді коментарі швидко опиняються “внизу”
5. Можливість навівши мишу на аватар коментатора побачити його останні коментарі (і не тільки на вашому блозі — по всьому вебу(!) (і можливість підписатися на ці його коментарі ))
6. Форум на сервері disqus, що дублює усю дискусію — коментарі можна лишати і там і тут, вони будуть відображені скрізь
7. Інтеграцію у френдфід: де б ви що не коментували — усе буде проходити у вашому потоці
8. Підтримка OpenID, граватарів (увага! тільки при реєстрації з сайту — по місцю коментування поки що не працює! (треба спочатку піти на сайт)) і трекбеків…

Коротше, усіх переваг і не перелічити… (краще раз подивитися… ) Коментарі стають справжніми розмовами і велика частина уваги переходить з власне посту на них.

Контроверсійні моменти

АЛЕ. Є і свої “але”; і головне з них — коментарі перестають бути частиною блога(!) Вони навіть зберігаються “на стороні”. І це означає багато в чому втрату контролю над ними. Ні, модерацію ви зможете здійснювати, з цим все ок — просто що буде, якщо disqus накриється мідним тазиком? Де будуть ваші коментарі? (такі цінні вашому серцю?) Діскас має можливість експорту коментарів у xml. Та немає (поки) можливості імпорту цього xml назад у вордпрес! (на випадок, якщо ви схочете повернутися на вордпресівський варіант, мало що в житті буває…)

Взагалі, попереджаю: інтеграція вордпресівських коментарів у діскас поки що не реалізована зовсім! При установці вам буде запропоновано три варіанти поведінки:

1. замінити вордпресівські коментарі на всіх постах — обережно! старі коментарі не будуть більше відображатися!
2. замінити усі пости без коментарів (включно з майбутніми) — я зробив би саме так
3. замінити коментарі тільки на постах, закритих для коментування — (нафіга?)

Найкращий варіант — другий; так всі старі коментарі залишаться у вордпресівському варіанті (і він працюватиме з ними і надалі), а нові стануть disqus. У першому же випадку старі коментарі “пропадуть” (але не з бази даних, не хвилюйтесь — коли з’явиться імпорт, їх можна буде залучити у disqus), і ви почнете з нуля (тому будьте уважні, цього небагато хто хоче…)

Щодо відео-коментування теж питання: дехто вважає (і небезпідставно), що вони порушують загальну зв’язність коментарів — коли люди дивляться на текстові коментарі вони мають змогу швидко “пробігти” текст очима, виділити цікаві для себе моменти і вже на них зосередитися; коли ж серед тексту зустрічається відео — його очима не пробіжиш! — прийдеться дивитися… (а це може бути щось типу “ну от, це мій перший відео-коментар…” — не обов’язково всім цікава річ, не?..) Але з іншого боку, у відео є і свої плюси: якщо ви хочете похизуватись своєю новою мобілкою, напр., чи спитати якого кольору кросівки вам більш пасують — краще варіанту і не придумаєш!

Є у disqus й ще декілька мінусів, що стосуються в основному дизайну — загалом-то він працює скрізь, але дрібні недоробки присутні. Напр., в іе вікно log in (по місцю коментування) криве, а в опері — не дозволяє ввести пароль (приходиться іти на сайт і робити це там). Є помилки в реалізації вордпрес-функції disqus_recent_comments() (що показує останні коментарі) — в одному місці вони забули закрити тег </em>, і через це вся сторінка лізе наперекосяк (зробіть пошук у файлі disqus.php по слову ago і одразу після нього додайте </em>, щоб пофіксити це (та сподіваюсь, вони скоро пофіксять це і самі)).

Головне ж це те, що все реалізовано як яваскрипт — тому пошуковики НЕ ІНДЕКСУЮТЬ коментарі на вашому блозі! (плюс страждає швидкість завантаження сторінки трохи…) У них є варіант API-плагіна для вордпреса — але

This version is out of date. We recommend using 1.04 until a new version of the API plugin is released

— тобто його версія наразі застаріла (багато фіч не підтримується). АПІ-плагін генерує html, а він індексується пошуковиками — тому цей варіант був би ідеальним. На жаль, поки що він в повній мірі недоступний …

І наостанок, для тих, хто вирішить спробувати disqus у себе локально: почитайте уважно FAQ! — особливо в плані Can I test on a local or private server?:

Yes. Set the following JavaScript parameter.
var disqus_container_id = “your-custom-id”;

— тільки додам, що зробити це треба у файлі comments.php у перших тегах “script”.

До речі, на Тумблері disqus давно єдина система коментарів, і я собі там його поставив теж — так що завжди можна потикати .

Bottom-line: disqus ще зовсім молодий стартап, і багато що їм треба ще доробити. Але ті фічі, що вже є, — досить-таки вражають. (Звісно, усе це можна реалізувати за допомогою плагінів (і зробити навіть краще) — але скільки плагінів вам для цього знадобиться?.. і як все це обслуговувати?..) У мене локально вже все готово для переходу на діскас: щойно вони нададуть можливість зворотнього імпорту їхніх коментарів назад у вордпресівський формат — я їхня людина без питань! ^__^ (зі всім іншим можна жити…)

Усе б нічого, та з Оперою це не працює! (тобто так все нормально, а з картинками ну ніяк…) І це так прикро — простий яваскрипт не могли вже з усім сумісний написати… Ну я собі подивився, що за помилку пише Опера — “attempted to write protected variable”. Тоді зайшов подивитись на код, який цю помилку генерує. І з’ясувалось, що вся проблема в тому, що скрипт оперує адресами (чи що) з різними протоколами: https і http — а Опера (логічно) сприймає їх як різні об’єкти і не дозволяє обмінюватися даними між ними (щось таке коротше). А інші браузери на це плювали. В усьому оригінальному скрипті це https зустрічається один раз, в інших місцях завжди http. Одним словом, склалося у мене враження, що хтось просто помилився з цим https. Тому я написав свій користувацький яваскрипт (є в Опері така корисна штука), який просто заміняє цей https на http — і все запрацювало!

Взагалі-то я написав розробникам фф про це, але поки відповіді немає — кому треба, може корисуватися (як бачите, це диво програмістського мистецтва кожного разу, коли запускається закладка, тупо робить пошук-заміну https на http в їхньому скрипті (хто вміє, хай напише краще)).

Коротше, мораль: Опера як завжди ні в чому не винна… Вони лише чітко дотримуються стандартів (і що інші на ці стандарти забивають — то вже не їх проблема). У даному випадку, скоріше за все, має місце просто програмістський ляп; та якби проблема спливла б не в Опері — як швидко його б виправили! А так, тяганина…

Переклав Міядзаківську Принцесу-мононоке ^__^ (особливих рекомендацій цьому аніме не потрібно). Переклад робився по таймінгу офіційного Мірамаксівського ДВД (тобто перший кадр “Мірамакс представляє” і т.д. — якщо у вас перший кадр “Джіблі”, трохи посуньте таймінг). Власне ж переклад новенький — його зроблено абсолютно автономно, здебільшого з японського скрипту зі звіркою з послівним англійським перекладом.

Що можна сказати про офіційний мірамаксівський переклад? — він багато в чому є адаптацією. У ньому “скорочена” (або підроблена під західні) велика кількість японських реалій, для яких не було прямого відповідника. Треба визнати, що при цьому вони НЕ спотворили саме аніме (як то часто буває) — і це великий плюс! Тобто основні інтонації і мотиви передаються тут у візуальному ряді/сюжеті (чи що) — і при “ніжному” підході все зберігається навіть в адаптації. АЛЕ наявність усіх реалій суттєво додає усьому реалістичності. Тому із цими титрами, сподіваюсь, ви побачите Мононоке-хіме трохи по-новому.

“Принцеса-мононоке”, українські субтитри. (Останні правки 4.08.2008)

Далі я проілюструю деякі з цих опущених в офіційному перекладі реалій…

МОНОНОКЕ

Почати з того, що мононоке у назві аніме не є іменем головної героїні (як багато хто вважає). Її зовуть Сан. “Мононоке-хіме” до певної міри є її власною ознакою. Однак “мононоке” означає просто “дух, привид” (тут “лісовий дух”), а “хіме” — це жіночий суфікс доньки королівського роду (тобто принцеса, королівна); і разом це для японця звучить як щось типу “лісівна” (принцеса-лісовий дух, одна з лісових духів, що є донькою їхнього ватажка). (Адаптаційний переклад міг би бути “мавка” ). Тому “мононоке” тут з маленької літери (хоча не думаю, що писати його з великої якась надзвичайна помилка, в тому теж є свій сенс…)

ЕМІШІ

Еміші — це вимерла народність зі сходу Хоншюу (центрального японського острова). Вони були переможені імператором і врешті-решт асимілювалися з японцями. Ашітака, Кая, Джі-сан (якого помилково перекладають як “старий” (хоча це таки означає “старий” — але це ім’я)), Хіі-сама — представники цього народу. В своїх лісах вони теж бачать кодама (таких маленьких лісних істот, які є “ознакою, що ліс здоровий”) і вони їздять на “червоних оленях” (свого Аіштака зове Якулом).

ТАТАРА-ПІДДУВАЛО

Яп. слово “татара” означає “ковальськи міхи з ножним приводом”, я перекладаю це староукраїнським “піддувало“. Так називається місто-кузня людей. Там все зав’язано на піддувалі — пісні, жарти і т.д. (жінки працюють, роздуваючи піддувало, якщо піддувало не працюватиме хоч трохи — згасне кузня, згасне кузня — місту кінець…) Тобто піддувало тут символ невпинної людської праці, яка може змінити усе навкруги. Надзвичайно цікаво те, що центральний бог аніме Дайдарабоччі (див. нижче) в одній з традицій пишеться з тими самими канджі, що і татара (踏鞴)! Звучить він по-іншому, але його “смисл” — “той, хто роздуває міхи”, “коваль”; тільки коваль природи, той що творить усе навкруг. Таким чином існує певна паралель між світом людей і світом богів, і їхній конфлікт набуває трохи іншого забарвлення (рахуючи, що на певному рівні вони тотожні).

ДАЙДАРАБОЧЧІ

Дайдарабоччі — міфічний яп. бог-гігант, творець річок, озер, гір і т.д. В аніме він — нічна форма Богооленя. В офіційному перекладі він проходив як Nightwalker (”Нічний хідник”, “Сновида”). Пишеться він суто по-японськи (катаканою, без канджі) і у різних частинах країни означає різне; але існує важливий запис його імені в канджі як 踏鞴法師. Чим це він такий важливий? — А тим, що канджі відкривають нам смисл слова. І ці канджі значать “той, що з ножними міхами”. “Ножні міхи” (міхи з ножним приводом), до речі, — це “татара”, і пишуться вони так само 踏鞴 (я перекладаю це як “піддувало”, це староукр. синонім “міхів”). Таким чином обидві сторони основного конфлікту в аніме займаються в принципі однією справою, тільки на різних рівнях .

ІШІБІЯ-КАМЕНЕМЕТ

Ішібія (石火矢), букв. “камене-вогне-мет”, — це така важка рушниця-вогнемет китайського виробництва, які Ебоші-самі разом із стрільцями поставляє Шішьоо-рен (”Союз владик”, див. нижче). Прокажені вдосконалюють ішібію, намагаючись зробити її легшою, щоб з неї могли стріляти і жінки. У мене є підозра, що стріляють вони отруйним камінням — попавши у тіло воно “гноїть плоть”. Через це помирають вепр Наґо і вовчиця Моро. Каменеметники на боці Шішьоо-рена і врешті-решт зраджують Ебоші-саму.

ШІШЬОО-РЕН — СОЮЗ ВЛАДИК

Шішьоо-рен, букв. “союз панів” — таємна організація, що має вплив навіть на імператора. Її представником є Джіко-Боо — той жартівливий монах, який плете всі хитрощі в аніме, і який в кінці каже, що “дурнів не перемогти”. Ця організація хоче здобути голову Богооленя. Для цього під командуванням Джіко-Боо відправлений спеціальний підрозділ Каракаса-рен (букв. “парасольки” — це такі типи з червоними парасольками; вони слугують їм захистом від стріл, і в їхніх руків’ях сховані отруйні дротики). А ще на них працюють каменеметники і джібашірі.

ДЖІБАШІРІ-СКОРОХОДИ

Джібашірі, букв. “ті, що біжать по землі” — спецзагін особливо вправних мисливців. Вони дуже швидко пересуваються (скороходи) і для полювання використовують шкури тварин, на яких полюють. У таких шкурах щойно вбитих вепрів і обмазавшись їхньою свіжою кров’ю вони підбираються в кінці до Оккотонуші (головного боговепра) — саме через це він вважає їх своїми вбитими воїнами (таким чином вони намагаються підібратися до Богооленя, який має викликати Оккотонуші). Здається, вони виконували не тільки мисливські завдання (інакше кажучи, були ще й найманими вбивцями) — тому люди їх боялися і цуралися.

В основному, здається, все особливо цікаве. У аніме ще багато чого й іншого (напр. імена, звертання), що я намагався за можливості передати. Сподіваюсь, мені це вдалося ^__^ (а ні — я старався…)

Слайд-шоу усіх скріншотів Мононоке-хіме.