Шіґуруй завершено! April 26, 2008
Усе, остання серія! На цьому переклад Шіґуруй офіційно завершено! ^__^ (Якщо будуть якісь зауваження від глядачів, я ще вноситиму правки — слідкуйте за Шіґуруй-рсс).
Ми так і не отримали відповіді, хто переміг у першій серії, Фуджікі чи Ірако? — та я от зараз думаю: може, це так і треба? може, так воно і задумувалося? може, саме так вони намагались передати буддійську красу невизначеності/недосконалості (вабі-сабність як я це називаю…) на рівні оповідання? Це було б дуже круто… (і я знаю, що манга триває 
).
Оце насправді краще аніме 2007 року (й одне з найкращих взагалі). І я радий, що мені прийшлось його перекладати ^__^.
Основна сторінка перекладу, повний архів перекладу (12 серій).
Падаюча зірка April 13, 2008
Коли я перший раз дивився Шіґуруй, я так і не врубився, в чому полягає таємна техніка Падаюча зірка (про яку там стільки розмов). Аніме рухається на перший погляд повільно, але усі важливі моменти боїв пролітають миттєво, не встигнеш і оком зморгнути! 
На мій погляд це пов’язано з внутрішньою ментальністю японського бою на мечах взагалі — все вирішується в принципі одним вирішальним ударом. І це досить зрозуміло — бліц-кріг завжди був основною концепцією наступального бою. Що може бути більш красивим, ніж швидка переможна війна, точна і продумана, як хірургічне втручання, і одночасно люта і безумна в своїй рішучості йти до кінця, на смерть? Цивільні не страждають, жертв мінімум, матеріальні цінності збережено (в ідеалі ) — бліц-кріг бажаний завжди і є вершиною військової науки.
Аналогічно і в японському мистецтві бою на (бойових) мечах. Головною метою була смерть противника, завдана якомога швидше з мінімальною кількістю рухів. Усе дуже прагматично. Усе підкорено єдиній меті — вбити. Краса саме в цьому (а не в якихось рухах чи стойках, все це вторинне). Наскільки я розумію, по всій Японії існувала купа доджьо (бойових шкіл), в яких можна було навчитись тій чи іншій техниці бою.
І, природно, у кожного доджьо головна техніка була своя, відрізна від інших. Така головна техніка була таємною — адже це був в принципі смертельний удар, і його несподіванність була важливим чинником його ефективності. Тому кожне доджьо тримало такий свій удар у страшенному секреті. Оскільки він був смертельний, то обучали йому на бойових мечах (а не на дерев’яних), і він заборонявся до використання у тренувальних боях.
Власне, навчання у доджьо проходило декілька стадій на шляху до основної “таємної техніки”. Загалом, звісно, ці стадії були просто більше педагогічним заохоченням для молодих учнів, головним були якраз щоденні рутинні тренування [далі цікавіше і з картинками...]
Ґонзо започатковує офіційне потокове аніме March 21, 2008
Нарешті аніме індустрія почала належним чином реагувати на виклики часу (чит. “фансаби”). Ґонзо починає транслювати по інтернету свої нові аніме одночасно з їхнім виходом в Японії! Наразі це два аніме, The Tower of Druaga: the Aegis of Uruk та Blassreiter, в ефірі-інтернеті — з 4 квітня, на YouTube (!), CrunchyRoll (!) та BOST (лінк: www.bosttv.com/gonzo).
Значення цього важко переоцінити. Переклад англійською буде робитися до виходу аніме, одночасно з японською озвучкою. Трансляція відбуватиметься на ТБ і в інтернеті одночасно (нема потреби в фансабах). Чи буде реклама? Думаю, точно буде. Якість? Ясно, вона буде гірша за фансаби, але свого споживача матиме (до того ж буде підписка на високу якість). Та головне — фансаб-модель дистриб’юції аніме визнана на офіційному рівні!
Шіґуруй March 16, 2008
Аніме гарне, тексту там не дуже багато (написів позаду нема ) — чому б його не перекласти швиденько? Спробую, подивлюся на темп, якщо буде не дуже обтяжливо (чит. “як Зецубо-сенсей”… (от же там, гад, понаписували…)) — перекладу до кінця. (Бо пропаде ж річ, ніхто і не помітить…)
Інтерв’ю з фансабером March 13, 2008
…на ANN. Довге таке інтерв’ю, розлоге. І все гарно чувак розповідає, про “експлуатацію зазору між виходом аніме в Японії і релізом ДВД”, про необхідність майже миттєвого перекладу на рівні виробника аніме, про рекламу у відео і про сервіси по підписці.
Але це всім, хто в цьому бізнесі, і без того ясно. Що неприємно дивує, так це така “оборонна”, затравлена поза фансабера, коли мова заходить про “етичність” фансабу взагалі і його “негативний” вплив на індустрію (ну ви знаєте цю мантру…) Тобто, подумати тільки, людина з величезним досвідом, все добре розуміє стосовно усіх трендів і чітко бачить розв’язку ситуації. Але… І досі реально вважає (почуває) себе винним. “Так, ми, фансабери, завдаємо індустрії аніме непоправної шкоди. Але нічого з цим подіяти не можемо, такий склад речей.” (!) Людині і на думку не спадає, що те, що він робить - це добре! Що це оздоровчий процес, який несе смерть старому, старій бізнес-моделі, яка своє відпрацювала, і яка сама є злом! (Тобто погано якраз навпаки — продавати аніме на дисках (а добре — поширювати його через інтернет, як це і склалося природним шляхом)).
Та що поробиш, стара школа… Їх вже не переробиш. Це нагадує бізнесменів часів перебудови — у них у всіх був такий крадійкуватий затравлений вигляд (і це не дивно — довгий час бізнес був заборонений і вважався “економічним злочином” (хоча саме така позиція є злочином проти економіки )). Я розумію, що ці бізнесмени і справді трохи прикрадали, але ж в перехідні періоди це в природі речей.
