Emily November 29, 2008
…(вона ж applemilk1988 на трубі) “Пікачю-хліб”:
і на завершення, ще раз:
雷ショック!!
KAJI Meiko - 梶 芽衣子
КАДЖІ Меіко співає у стилі енка. Зараз енка непопулярна. Це щось на кшталт сентиментальних блатняків в приджазовій обробці; якудза слухає їх і плаче… 
Насправді, звісно, не все так тупо. Просто музика, як всякий вияв сексуальності, підпадає під “прокляття попереднього покоління” — все сексуальне в батьківському поколінні наступним поколінням безсвідомо витісняється (жінки одягають інші речі, молодь слухає іншу музику; мамину білизну ніхто не носить). Чим більш сексуальним щось є для попереднього покоління, тим більш огидним воно здається наступному. Це Едіпова штука, “батьки і діти”, в цьому нема нічого доброго чи поганого; просто таке життя.
Енка в свій час була дуже популярна. Це і не дивно — гарна же музика! (^__^) Та зокрема Каджі Меіко ви могли чути і нещодавно: в Kill Bill від Квентіна Тарантіно: там вона співає Шура но Хана (Квітка бойовища) — дуже гарну, тужну таку пісню (як, власне, і всі її пісні).
Тож почувши таку гарну річ, я скачав її “the best” — Zenkyoku-Shu (全曲集), альбом з усіма її хітами (адже вона насправді більше акторка, і окремих альбомів, по-моєму, навіть і не видавала, тільки пісні до фільмів); коротше: офігезна річ, виявилося! Практично усі пісні гарні; людина дійсно співає (це так дивно чути, я вже був підзабув це відчуття…) І не просто співає мелодію, а імпровізує навколо, 綺麗…
Загалом альбом складається з суміші двох мелосів: джазового, він же японський (як я дізнався, японський мелос базується на пентатоніці, як і багато чого в джазі) та, як я його для себе називаю, “радянського” — такого мелосу 60-х, поширеного, мабуть, не тільки в Радянському Союзі (а і в Японії, наприклад, теж — я точно знаю…): “світлі”, “сонячні”, дзвінкі пісні жіночим голосом під легку оркестровку; дуже ностальгійно… Тільки не подумайте, що воно в якійсь мірі “вторинно”, зовсім ні — разом все це звучить дуже по-японськи і оригінально. (Єдине, що, звісно, така музика під настрій (а яка ні?))
Ось моя улюблена наразі річ, Yadokari:
(Я навмисне публікую її без відео — така пісня заслуговує на те, щоб її почути лише вухами.) Торент альбому (якщо кого зацікавило) легко шукається в гуглі.
Mouryou no Hako November 7, 2008
Mouryou no Hako — відкриття сезону! Подробиці листом.
The Blue Hearts November 5, 2008
Ще одна справді класна японська групка — The Blue Hearts (це панк). Вони грали з 80-х до 1995. Досить впливові на японській сцені. Це їхній хіт Train-Train, абсолютна бомба:
Воно все схоже на Sex Pistols, але це нічого; плювати що на що схоже, коли річ гарна… (^__^) Скачав два ранніх альбоми — Train-Train (поїзд-поїзд) і Young And Pretty (молодий і красивий (кльова назва, не…)) — тепер сиджу слухаю.
