Стан аніме-індустрії (реакція)

На днях аніме-фанство мало змогу читати запальний і амбіційний едіторіал Джастіна Севакіса “Відкритий лист до індустрії“ з усіма нами поважного канадського джерела Anime News Network. Навіяний цей пост явно останнім спадом, що намітився в американській індустрії аніме (до речі, автор явно не розрізняє японську і американську сторони медалі — на японському боці ніякого спаду не спостерігається… хіба що уповільнення росту). Суть його зводиться до двох акцентів (опускаючи усю стандартну риторику, що зводиться до невдалих намагань провести паралелі між продажем фізичних носіїв і електронних (і взагалі до спроб оцінити інтелектуальну власність)…):

1.

These are good times to be an anime fan…
Зараз гарні часи для аніме-фана…

Consequently, these are downright terrible times for anybody in the anime industry…
Відповідно, зараз попросту жахливі часи для будь-кого в аніме-індустрії…

Іншими словами, ніколи аніме не було таким популярним — і ніколи воно так погано не продавалось.

2.
Виправити ситуацію для індустрії поможуть два кроки:

Before legal action will be effective, fansubs must be replaced. THERE HAS TO BE A LEGAL, INEXPENSIVE WAY TO WATCH NEW ANIME IN ENGLISH. Not necessarily own, but at least watch…
Для того, щоб юридичні заходи стали ефективними, фансаби мають бути замінені. МАЄ БУТИ ЛЕГАЛЬНИЙ, НЕДОРОГИЙ СПОСІБ ДИВИТИСЯ НОВЕ АНІМЕ АНГЛІЙСЬКОЮ. Не обов’язково володіти, але хоча б дивитися…

…Only then, after there is no reason for a fansub to exist other than pure greed, can a few choice lawsuits against a few prominent fansubbers scare the rest of the scene into compliance.
…Тільки тоді, після того, як не лишиться жодної іншої причини фансабам існувати, окрім чистої жадібності, декілька обраних юридичних позовів проти декількох видатних фансаберів зможуть налякати решту (аніме-)сцени до слухняності.

---

Ок, пост має широкий розголос (у ANN, знаєте, широка аудиторія…), і в усякому разі це спроба поглянути реальності у вічі. Усі ми нещодавно були шоковані долею Geneon, одного зі стовпів американської дистриб’юції аніме, певної навіть аніме-ікони (пам’ятаєте, вони починали ще як Pioneer LDC, і подарували нам цілу низку шедеврів, від Lain до Higurashi (згадайте тільки Акіру чи Дух в оболонці…)). Ніхто і подумати собі не міг, що такий гігант може пасти жертвою сучасних ринкових реалій…

І це справжній wake-up call до всієї індустрії — люди, прокиньтеся! стара бізнес-модель не працює! треба щось робити!

І хоча цей настрій загалом вірно донесений у згаданій передовиці, шлях вирішення представлений явно недостатньо. Очевидно, автору (як і більшості в цьому бізнесі (і не тільки в ньому)) бракує загального бачення проблеми — звідси відсутність чіткого її рішення.

А оскількі певні речі здаються мені аж надто очевидними (і я тільки дивуюся, чому всі мовчать про це?) — не можу пройти повз і не вставити свої 5 копійок.

Проблема

Проблема — це велика сучасна ПРОБЛЕМА усякого бізнесу, пов’язаного з інтелектуальною власністю. Грубо кажучи, раніше люди продавали фізичні носії (напр. диски з музикою), а тепер вимушені продавати електронні. Підходи у них лишилися старі, а вони тут не працюють. Перехід на електронні носії, інтернет (і скорий перехід на бездротові технології) змінили увесь ландшафт у відповідних індустріях радикально. Ситуація вимагає зміни бізнес-моделі. А інерція і відсутність перспективного бачення не дають цього зробити. (Адже проблема така велика, а люди у цих бізнесах настільки до неї близькі, що вони просто не в змозі охопити її одним поглядом, не мають її перспективного бачення).

Проблема ця існує не тільки в аніме — погляньте, напр., на музику, там те саме! І справа зовсім не в піратах, чи фансабах — це треба розуміти! Якщо у нас в тролейбусах не організована система оплати проїзду, напр., немає турнікетів на вході (як в Японії ) — то чого жалітися, що люди їздять безплатно?! Якщо ви в цьому бізнесі і жлобитеся виділити гроші на організацію турнікетів, то чого жалітися, що ви втрачаєте ще більші гроші на зайцях? (Я не кажу про кондукторів, бо це застаріла модель…) І це буде явною ознакою, що в світі щось не так, коли люди матимуть змогу робити щось на шару, — і добровільно утримуватимуться від цього! (Це означатиме, що їхні здорові інстинкти не працюють, а це значить хвороба…)

Останні дослідження в музичній індустрії показують, що цей бізнес “на останньому диханні”, і що проблеми у нього в більшості своїй не через піратів, а через нову бізнес-модель — зростаючий продаж пісень в електронному вигляді і окремо (по $1), а не у вигляді CD і в альбомах. iPod “вбиває” цей бізнес сильніше, ніж пірати! Але це ілюзія! Ніякого “вбивства” тут не відбувається. iPod — це і є нова модель, а те що тут “вмирає” — це старі підходи і вся система посередників, яка їх усі ці роки обслуговувала.

Ок, ближче до аніме. Я завжди був переконаний і лишаюся переконаним і зараз, що фансаби — це абсолютно легальна річ, природня реакція “знизу” на змінені реалії життя в аніме-індустрії, яких не помічають інертні бізнес-кола. Фансаби не є піратством хоча б тому, що це творчість! Люди перекладають, тобто виробляють певного роду свій продукт, і це їхнє повне право роздавати його безплатно (переклад, звісно, не відео). Ясно, це синтетичний продукт, рез-т певного симбіозу з самими першими авторами твору, і ЦЕ потребує врегулювання щодо авторського права; але не треба розглядати фансабера на одному рівні з піратами, які нічого не створюють, а тільки смокчуть чужі файли…

Та оскільки американські фансаби поширюються як хардсаби, тобто вбудовані у відео, разом із відео, постає питання про легальність самого відео. Помітьте, це вже окреме від перекладу питання. Але і тут по суті не відбувається, як не дивно, нічого нелегального! (в тому-то і прикол…)

На перший погляд здається очевидним, що тут порушуються права оригінальних власників чи виробників відео (шоу). Типу — що ж ви, люди, робите! копіюєте відео-виріб, який вам не належить! і поширюєте його безкоштовно! а потім художники, які малювали шоу, не доотримують зарплату!

Але це ДОВБАНА ІЛЮЗІЯ!! Не все так тупо, як здається на перший погляд! Якби все було так погано — в якій би жопі було аніме вже давним-давно?! Хто би в Японії хотів малювати аніме, якби не отримував за це зарплату? І якщо цей бізнес в Японії продовжує працювати, то, може, щось тримає його на плаву? може, все не так і погано з хардсабами?

[Тут важливо розрізняти японську індустрію аніме, яка, взагалі-то на життя особливо і не жаліється, і американських дистриб'юторів аніме, які заробляють в основному на двд — і які головним чином страждають від хардсабів! (От звідки сморід іде... не з Японії ноги ростуть...)]

Реклама

А все дуже просто, варто побачити усе в одному світлі. Існує інша модель продажу виробів мистецтва, не тільки поштучна оплата. Подивіться на телебачення. Люди не платять за конкретне шоу. Так, люди платять за налагодження і підтримання інфраструктури (за кабелі і тарілки…) — але існує феномен “безплатного” телебачення, люди не платять “за шоу”! Як же канали отримують свої гроші? Ви вже розумієте, куди я веду… Телеканали отримують свої гроші З РЕКЛАМИ. У глядача виникає ілюзія “безплатності”, але він таки платить за шоу! І платить важче (повірте мені, я трохи в цьому бізнесі), ніж якби він платив “поштучно”! Ви платите, коли купуєте Арістон чи Кіткат (чи Тімотей …) Грубо кажучи, в ціну цих товарів включено гроші, які їхній продавець витратив на розміщення реклами у шоу на “безплатному” телебаченні, яке ви подивилися “на шару”! І тепер ви сплачуєте за це своїми важко заробленими грошима, і це справжня ТВЕРДА ВАЛЮТА зараз — РЕКЛАМА! Цю просту істину давно розпізнали у бізнесі, і бізнес готовий в свою чергу дорого платити за розміщення реклами — і ЦІ ГРОШІ (здебільшого) йдуть на оплату праці художників в аніме (чи верстальників журналів… ). Більш того, з цих рекламних грошей формується прибуток!

Нема нічого безплатного. Безплатність — це тільки ілюзія, під покровом якої вас мірно і безжалісно доять. Тому “безплатні” речі — найприбутковіші… У природі людей любити усе, що на шару, тому якщо створити у них ілюзію “безплатності”, попит вам гарантовано. Раніше телебачення належало державі, і ми хавали ідеологію. Тепер канали належать бізнесу — і нам впарюють рекламу. Що те, що те — тверда валюта. Твердіше не буває.

І дуже важливо, що цей рекламний ринок на тб — неврегульований для гладача. Ви ніде не побачите “цінника” на рекламі! Ніхто не каже вам, у скільки це вам обходиться. Ситуація нагадує супермаркет (якщо ми вже так любимо аналогії), в якому на товарах нема ціни — “бери все що хочеш!!”, АЛЕ на виході з вас беруть гроші, виходячи з невідомих вам міркувань, базуючись на побажаннях продавця… Саме поняття “ціна” виникло зі схожої ситуації — потрібний механізм регулювання ринку з точки зору покупця, не тільки продавця!

Я розумію, розрахувати “ціну” реклами важко (як кількісно оцінити її вплив на кожну окрему людину?) — але це бізнес, а в бізнесі порахувати можна все що завгодно, головне, щоб всі дотримувались правил цього підрахунку. Врешті-решт, вартість реклами для розміщення рахувати навчились, не? Гіпотетичні пропозиції: можна робити заміри продажів до початку рекламної кампанії і через місяць після неї, ділити на приблизну аудиторію, оцінену по рейтингу Нільсена (чи як завгодно) — коротше отримати на виході якусь реальну цифру. І ця ціна має писатися десь в куті при кожному показі цієї реклами (ми ведемо мову про тб). І має бути прийнято закон, який забороняє копіювання тб-шоу без реклами. І ТІЛЬКИ ТОДІ, якщо хтось скопіював шоу без реклами і поширив його в n екземплярах — з нього можна легально стягнути суму, розраховану з суми “цін” усіх реклам, показаних у цьому шоу, помножених на це n. Розумієте, про що я?

Нічого подібного на тб зараз не існує. А в умовах, коли ринок неврегульований і для глядача попросту відсутня ціна (!), не може і бути мови про якесь порушення чи якісь переслідування за копіювання тб-шоу! Коли ви подивились тб-шоу + рекламу — ви заплатили за нього, все, воно тепер ваше, і ви можете робити з ним все, що не заборонено явним чином.

Отже равки аніме — досить легальна річ (якщо вони з рекламою, звісно)… Це просто копії тб-шоу, яке люди придбали, подивишись рекламу, що йшла із ним. Якщо ми робимо равки разом з рекламою — ми маємо повне моральне право на це! Ми при цьому нічим не відрізняємось від телебачення (тільки нам не платять за рекламу…), ми тільки ретранслюємо те, за трансляцію чого рекламодавці ще і гроші платять! Інша справа, якщо реклама вирізана, — ТОДІ це “піратство” (але в умовах неврегульованості ринку в термінах ціни юридично притягнути вас за це теж неможливо).

— Так в чому тоді проблема взагалі? З чого увесь цей галас?

Проблема в двд. Основна маса позовів проти хардсабів походить від власників прав на двд-поширення. Коли хардсаби поширюються після виходу двд, це наносить величезні збитки двд-дистриб’юторам. САМЕ ТОМУ фансабери припиняють поширення хардсабів, коли аніме ліцензується в їхній країні. І це — з простих етичних міркувань, помітьте, законодавчо це теж ніфіга неврегульовано! АЛЕ двд не проти телебачення як такого, навпаки, воно потрібно йому для кращого продажу (рука руку миє); просто це дві різних моделі бізнесу, одна рекламна, інша — поштучна оплата (чи як там воно називається, “роздрібна”?..). Вони обидві мають свою нішу і чудово співіснують: хто любить дивитись “на шару” — дивиться з рекламою, хто не любить реклами — купує двд. Проблема хардсабів тільки в тому, що вони поширюються безплатно і не містять реклами — ОСЬ ДЕ порушується баланс речей у цьому бізнесі.

У дистриб’юції аніме є два основних моменти: перша хвиля — телебачення, і друга хвиля — двд. У Японії працюють обидві ці хвилі! Тому вони особливо на життя не скаржаться… У Америці перша хвиля (тб) НЕ ПРАЦЮЄ. Замінником цій хвилі слугує таке явище як ФАНСАБ. Американські дистриб’ютори зазвичай є в тій чи іншій мірі підрозділами відповідних японських. Модель бізнесу в них застосована та сама, що в Японії. Але вона базуються на обидвох хвилях, зрозумійте! Це як дві ноги — тому не дивно, що без однієї з них бізнес кульгає… ЗВІДСИ проблеми американської аніме-індустрії. Ви не можете успішно продавати двд, якщо у вас нема телебачення (чи якоїсь подібної платної “першої хвилі” (у Голівуду це, напр., кінотеатри (вірніше, перший тиждень показу в кінотеатрах ))… [І той... Ми же зараз вже чітко розуміємо, що телебачення насправді платне, не?..]

Тому фансаб починає сприйматися індустрією як зло.

ПЕРШИЙ крок рішення проблеми — рекламу в маси

Ми маємо чітко бачити, що тут відбувається: фансаби є нічим іншим, як інтернет-трансляцією аніме, точним аналогом тб-трансляції, як вона відбувається в Японії (тільки інтернет “транслює” на весь світ, а тб — тільки на Японію…). [Власне, мені фансаб взагалі замінив телебачення, я тб і не дивлюсь вже практично...] Треба чітко бачити, ознаками чого це є — інтернет по суті приходить на зміну телебаченню. Та і то: це ж те саме по суті (плюс дещо більше)… Просто інші засоби доставки, а сутність одна (включно з ілюзією “безплатності”). Тому не дивно, що і окупається інтернет так само, як телебачення. Зрозуміло, я про Google… Хто заробляє в цьому бізнесі більше? І на чому робляться усі ці гроші?..

Тому першим кроком вирішення проблем глобальної (не японської…) аніме-індустрії є, безсумнівно,

ЗАДІЯННЯ РЕКЛАМИ У ХАРДСАБИ,

тобто повернення статусу-кво, “першої хвилі”, платності.

Тепер стоп. Зрозумійте, я, як і всі, ненавиджу рекламу. Ви не побачите її у мене на блозі ні в якому вигляді. Ні за яких обставин. (Тільки за великі гроші.) АЛЕ. Я просто чітко розумію ситуацію, а коли щось розумієш, вихід бачиться сам собою, об’єктивно; і мої уподобання тут просто ні до чого. А вихід тут один — реклама. Я його тільки констатую.

Може, з часом, коли у споживачів спадуть шори з очей, і реклама стане менш дієвою, виникне інша модель бізнесу в цій індустрії. Ок, тоді буде інша справа. А зараз все обстоїть саме так, і тут нічого не поробиш. Шікатанай. Усе, що може тут зробити спритний бізнесмен — так це абсолютно в буддійському дусі використати ситуацію собі на користь. І це у даному випадку значить — задіяти рекламу у фансаби.

— Та що це означає? Вбудовувати рекламу у хардсаб? (Ні, тільки не це!.. Ножем по серцю…)

— Так, саме так. І не таку рекламу, типу “…коранно спонсарно теікі о де окурішімашіта…”, яку ми бачимо невирізаною і зараз. Ні. Усю рекламу, яку традиційно глядач бачить в цих шоу на японському телебаченні. Тобто рекламні блоки по 10 хв. до шоу і після. Сумно це казати, але, мабуть, знадобляться блоки і під час шоу теж (у довгих аніме). Зараз блоків “під час шоу” в більшості аніме немає, тому що вони або дитячі (а в дитячих шоу рекламу всередині не показують, бо вони по 20 хв.), або “дорослі”, тобто транслюються після 24 годин вночі, а це не особливо рекламний час…

— Але ж люди качають аніме собі на комп і можуть спокійно прокрутити рекламу і дивитись собі далі! Як же тоді це працюватиме?

На це є подвійна відповідь. По-перше — традиційну рекламу люди теж намагаються не дивитися. Йдуть собі каву зробити, чи щось таке… Але вона все-рівно працює. Крім того (знаю, я кажу кощунствені речі…) можна при кодуванні файлів використовувати якийсь кодек, який забороняв би прокручувати відео. Так-так-так, його швидко крекнуть, розумію, та і не наш це підхід, але це варіант… Крім того, це не головне.

А головним є друга обставина, а саме: саме качання відео собі на комп є тільки перехідним моментом, тимчасовим явищем. Так само як поступово відбувається зсув у софті в напрямку інтернет-додатків (ніхто не юзає вже зараз, практично, напр. поштові клієнти, всі на веб-пошті…), так само і у мультимедіа-сфері поступово (із збільшенням ширини каналів) буде відбуватися відхід від традиційного скачування відео на користь інтерактивного його перегляду прямо “із веба”. Кількість рухів, які треба зробити, щоб знайти файл у мережі, а потім його скачати (а потім записати на двд, коли місце на вінті закінчиться) явно зашкалює! Хіба не легше, просто клікнути і подивитись відео прямо на улюбленому сайті? Я розумію головні зауваження проти цього: якість відео і можливість мати власний архів. Але, повторюю, це справа майбутнього — канали розширяться і якість потокового відео буде HD, навіть не сумнівайтеся… Щодо архівів: моя практика показує, що коли в мене виникає бажання повторно подивитись якесь аніме, зазвичай легше його заново скачати, аніж безкінечно шукати серед покладів двд… (Але це таке… Потокове відео і власний архів не виключають одне одного, взагалі-то кажучи…)

Коротше, ви зрозуміли — високоякісне потокове відео буде нести в потрібних місцях рекламу, яку неможливо прокрутити, і ЦЕ буде вашою платою за аніме.

Повертаючись до “другої хвилі” — двд: вони будуть чистими від реклами, і ЦЕ буде головною їхньою привабливістю для потенційного покупця (наряду із всіма іншими звичайними примочками). І саме тут має бути точка прикладання юридичних зусиль. Ось хто пірати — ті, хто “ріпають” двдюки, і (централізовано) їх поширюють (та й ще інколи за гроші). От чиї сайти треба закривати, і проти кого треба боротися, НЕ проти фансаберів!

— Але ж люди вже намагаються зробити щось подібне! Чому у них це не працює як слід?..

ДРУГИЙ крок рішення проблеми — фансаби у бізнес

Тому що вони вигадують велосипед. Тому що вони ідуть проти течії. Тому що вони не користаються ситуацією, що склалася, а намагають підправити ситуацію під себе! Тому що вони не бачать чіткої картини, а смикаються на всі боки… Вони продають потокове відео! задешево! (Коли воно повинно бути “безплатним”!) Вони запізнюються з інтернет-трансляціями на півріччя! (коли вони мають бути точно в один час з телебаченням в Японії!) У них немає достатньо вичерпних архівів! (А де їм їх взяти, якщо вони у цьому бізнесі рік-два?!)… То що треба зробити, щоб примусити “рекламну” модель працювати на повні оберти?

Та відповідь на подібні питання давно відома. Будь-який розумний правитель знає: якщо хочеш перемогти Робін Гуда — зроби його шерифом!

Треба ЗАДІЯТИ У БІЗНЕС ФАНСАБИ.

Треба найняти вже існуючих фансаберів до себе на роботу, платити їм нормальну зарплатню, і взагалі, зробити їх зацікавленими… Якщо вам запропонують робити улюблену справу, яку ви до того робили на шару, викроюючи час від своєї основної роботи, за хороші гроші і на постійній основі, — хіба ви відмовитесь від такого?! З вашого боку вимагається оця “рекламна” поступка (згода поширювати зі своїми сабами рекламу) — хіба це не достатньо компромісне вирішення проблеми?

Я думаю, це реальний шлях. Фансабер — це цілий механізм, готовий до роботи, і “перевірений в бою”; тут і перекладачі, і енкодери, і коректори, і набірщики, і редактори, і таймери, і… кого я забув(?)…

Крім того, “розділяй і владарюй“: фансабери швидко поділяться на “білих” (легальних) і “чорних” — і хто краще зможе боротися з “підпільними” фансабами, як не самі ж фансабери?? (які в усякому разі знають, як працюють речі у цьому бізнесі…) А це вам не “ліві” юристи…

Але справа не обмежується фансаберами — треба брати будь-яку готову структуру, що вже склалася, купувати її цілком і задіювати в свій бізнес!

Напр., подивіться на crunchyroll — та на ньому пасеться півштатів! І це готове рішення — там представлені усі поточні аніме, і велетенський архів, своя громада, вони навіть трохи заробляють… Та з ними просто неможливо конкурувати! ТОМУ їх треба просто купити, змінити модель на рекламну, домовитися з японськими виробниками аніме — і, присягаюсь, це буде huge! Успіх гарантовано, і всі при ділі… (Інша справа, що сама ця модифікація готових структур — важка (але і цікава!) справа, яку повинні проводити розумні і зацікавлені люди… але то інша розмова).

Тому проблему не вирішиш простим

…THERE HAS TO BE A LEGAL, INEXPENSIVE WAY TO WATCH NEW ANIME IN ENGLISH…

це тільки констатація (приводячи це в мої терміни), що за межами Японії має бути “перша хвиля”, і вона має бути легальною і безкоштовною.

Так, все правильно, воно так і повинно бути. Але ЯК це зробити? А от так:

1. ЗАДІЯТИ РЕКЛАМУ У ФАНСАБИ
2. ЗАДІЯТИ ФАНСАБИ (і всіх інших) У БІЗНЕС

А хто слухав, молодець…