Polls August 31, 2007
Та-да! Додав голосування (плагін wp-polls) — тепер можна проводити швидкі дослідження громадської думки ^__^ (не те щоби цієї громади було багато, але все-таки, цікаво). Думаю, як воно працює — ясно по факту (клікнув, проголосував, архів…). Інколи додаватиму голосування в пости: вже додав у Мое-обвал та Битву Доладного (бо там були певні питання).
Discussion August 29, 2007
Вирішив завести в сайдбар Discussion — швидкий огляд останніх коментарів (5 останніх постів з коментарями по 6 коментаторів в кожному (трекбекі не рахуються(!))); думаю, корисна штука, щоб відслідковувати зміни 
… А, ще: свіжі коментарі більш чорні, а ті, яким 10 днів і більше — сірішають.
Усі подяки — плагіну Latest Comments; подібних плагінів купа, але я обрав саме цей, тому що він простий — надає вам в користування одну php-функцію, і всі діла (купа аргументів — роби з ними, що хочеш).
п.с.: ну і My Google Reader забув анонсувати — а яка потужна річ! (Він відображає 5 останніх оновлень моєї “річки новин” (river of news) — об’єднаного потоку усіх підписок, які я читаю (коротше, я вже писав про гугл-рідер…) До речі, якщо клікнути просто по заголовку My Google Reader можна цей потік в цілому безпосередньо і побачити ).
Хеві-метал-суїцид August 19, 2007
Цікавенька стаття про захоплення екс-гітариста Megadeth Марті Фрідмана джей-попом. Це другий відомий мені випадок після Леммі з Моторхед, який полюбляє Пафі…
Але тут випадок сильніший: чувак не просто захопився Японією, він переїхав туди жити, вивчив японську і зараз пише пісні для японської попси! — Його остання робота, балада для Котоко Kirei Na Senritsu дебютувала на 18 місці, і це його найвищий успіх в хіт-парадах!
In the States, you either love heavy metal or hate it. The mainstream pretty much avoids it. The sound of distorted guitars turns some people off. But here in Japan, everyone is kind of used to it. In the enka music that older people listen to, there are distorted guitars and twin lead guitar solos, just like Iron Maiden use. But people’s grandparents here sing along to it! And there’s some metal that goes out to the mainstream, but in small doses. Japanese bands like Orange Range, Asian Kung-Fu Generation or even Glay have riffs that are straightup metal, but they don’t overdo it. They take metal but homogenize it in a way that mainstream people can dig it. They take the lameness out of it.
Він пішов по руках в японському шоу-бізнесі, бере участь в усьому по повній програмі — виступає на кулінарних-шоу, і разом із Morning Musume, і т.д… — але не бачить у цьому нічого “попсового” (в західному смислі) і отримує від усього задоволення [ще дещо далі...]
Мій інтернет August 18, 2007
Усім відома моя небайдужість до Google, — але я не винний, що вони роблять такі гарні речі! ^__^ Ще нещодавно я думав: “От у мене є на десктопі My Computer, My Documents, My Videos… Прикольно би було мати щось типу My Internet — клікнув по ньому і ходиш тільки по тих сайтах, які тобі цікаві”. Ні, я розумію демократію браузера — клікай собі і ходи, куди хочеш; тільки закладки роби, а з часом повертайся, де тобі сподобалось… Але так воно якось не дуже працює… Сайти забуваються, цікаві блоги оновлюються поза твоєю увагою, а все, що ти бачиш — тупа повсюдна реклама, і більш нічого 
.
Усі, хто як і я ненавидить новини, анекдоти і т.п. публічне інтернет-їдло (і кого нудить при слові “портал”…), знає приблизно, як називається рішення проблеми — RSS. Річ гарна і приємна, але і тут не все в порядку. Додаєш собі в RSS-reader купу цікавих блогів, кількість їх зростає, за оновленнями не встигаєш (та і не всі вони цікаві); плюс реалізований RSS-reader в Опері якось не дуже “централізовано”, все десь розкидано… Нарешті, класична схема сучасної інтернет-присутності “дім-робота”: приходиться вести як мінімум дві RSS-підписки (а якщо ще кейтай рахувати?) — усе дублюється і заплутується все більше. Коротше, тайхен…
(Maid in Akihabara)
Коли постає проблема упорядкування інформації, завжди звертаєшся до інтернету. Тобто на певному етапі постає питання про перевід своїх RSS-підписок онлайн. Якщо швидко поглянути на альтернативи, які пропонує ринок, бачимо два основних варіанти — Bloglines і Google Reader. Ясно, що оскільки у мене все на гуглі, я тикнувся туди… І був просто зачарований! ~ [і чим він там був так зачарований?..]
Мое-обвал August 16, 2007
Цим літом нас спіткав справжнісінький мое-обвал — кількість комедійних лолі-шоу явно перевищує усі звичайні рамки; здається, в Японії оцінили очікування ринку і зробили рішучу ставку на мое-фактор. Гм… як на мене — не найкраще рішення (існує купа інших прикольних жанрів), але питання не в тому. Весь прикол в тому, що усі ці мое-шоу — офігезні (!) ^__^, і про них просто не можна промовчати.
Почалось все з
Lucky ☆ Star / Щаслива ☆ зірка
Rating: 
Yay! Каваї… Кьоані (Кіото-анімація (Харухі, Канон…)) в усій красі. Шоу має дуже свіжий гумор; але, звісно, в японсько-анімешному розумінні слова — купа каламбурів і алюзій на невідомі, наприклад, мені аніме і т.д. Головна привабливість — вірно спіймана і майже скрізь дотримана настроєвість; окрім настрою тут, власне, нічого і немає (та й нічого і не треба, не ): група школярок розмовляє про всяке… “З якого боку краще їсти ріжок, щоб з іншого кінця не видавлювався крем?..” (Діалоги і сейюу просто супер) — заворожує, наче змія якась… В кінці кожної серії — невеличка манзай-вистава (Lucky Channel) і смішне караоке.
Якщо про погане — шоу трохи (зовсім трохи) видихається за 16 серією (скільки можна жартувати?), але загалом все просто бомба, по-справжньому смішно, дивитись обов’язково!
