Бугіпоп-відлуння December 19, 2006
Тепер, коли переклад Бугіпоп-Фантома завершено, прийшов час поговорити про те, а що ж в біса відбувається в цьому серіалі? Хто (що) такий(е) Бугіпоп? Ехос? Пум-Пум? Манака? Кіріма Наґі? Курода-Кішіда? (Ваш варіант)? Що таке Това? Що це за еволюціоновані діти (синтетичні люди)? Що це за стовп світла? Що сталося 5 років назад? Куди котиться цей світ? Чому ми живемо щодня?
На багато що з цього можна дати досить конкретну відповідь (та загадки все-рівно залишаться, не хвилюйтесь). Почнемо здалеку. Головне, що вирізняє Бугіпоп-Фантом з-поміж іншої наукової фантастики — це абсолютно глобальне застосування до свого світу голографічного світосприйняття.
Голографічне світосприйняття
Не вдаючись в подробиці, можна сказати, що голографічна концепція реальності стверджує, що простору-часу (чотиривимірної реальності) як такої не існує, це тільки ілюзія, яка виникає в результаті “споглядання мозком” тривимірної голографічної картини (процес, аналогічний виникненню звичайного голографічного зображення в результаті освітлення лазером). Взагалі, це досить складні для осмислення матерії — скажемо тільки, що в такому голографічному світі все існує в усьому, разом-покладено, одночасно як ціле і як його частини, в єдності, але не змішуючись. Голографічний підхід до розуміння реальності серед іншого дає дуже переконливе пояснення нашій (в усякому разі моїй) здібності мислити глобально (мислити “все”), залишаючись при цьому індивідуальністю. Ще однією особливістю такого світу є зовсім відмінне від нашого розуміння часу. Як ілюзія, що виникає в результаті споглядання, він є гм… таким собі електромагнітним явищем. Минуле, теперішнє і майбутнє існують разом, а відрізняються тільки частотою зчитування мозком відповідної голографічної інформації (звучить трохи псевдонауково, але в тому є певний сенс).
Тепер до Бугіпоп-Фантома — усі його події є залишковим ефектом стовпа світла, на який перетворився Ехос, і в результаті якого виникло певне “двоїння”, “фантомізація”, “часовий зсув” міста, де все це відбулося, ефект, електромагнітна природа якого символізується в аніме деформованою веселкою. Сама розсинхронізована манера оповідання Бугіпоп-Фантома покликана підкреслювати ілюзорність часу, легкодоступність і податливість минулого (взагалі, думаю такого блискучого оповідання не було б, якби аніме не знімалося по реальних повістях Кохея Кадоно — все-таки гарний сценарій це півсправи…).
Ехос, Това та інші
Людство — зовсім не останній етап еволюції (що б ви там про себе не думали ;-)) — як і інші види в процесі свого розвитку воно еволюціонує. Періодично стаються випадки такої еволюції. Еволюціоновані індивіди володіють здібностями, що надають їм значну перевагу над звичайними людьми (зазвичай це психокінетичні здібності, такі як вміння Джьоноучі поглинати жуків сумління, читання думок чи вміння Манаки повертати час, в основі яких лежить, мабуть, наявність у їхніх носіїв іншого рівня доступу до “Всесвітньої голограми“). Єдиний спосіб для звичайних людей контролювати цю ситуацію — вчасне реагування на виникнення еволюціонованих і намагання використати їх на свою користь. Для цього було створено таємну організацію Това (永遠, воно ж “ейен” — вічність, постійність, незмінність). Ця організація відслідковує еволюціонованих і проводить над ними дослідження. Зокрема, вони експериментують з їхнім генотипом і намагаються створити з їхніх ДНК підконтрольних собі клонів. Синтетичні люди (Зміїне Око, Спукі Електрик та інші) і є такі клони. Та на відміну від звичайних еволюціонованих, що володіють, як правило, якоюсь однією здібністю, в процесі розвитку людства як виду виник Ехос — справжнє уособлення наступного етапу еволюції.
Ехос має комплексний, якісно вищий доступ до Всесвітньої голограми; він не людина, а таке собі електромагнітне явище. Взагалі я особисто вважаю його чимось схожим на пам’ять, спогад, “відлунок” булого.
Ліричний відступ: от візьмем людину. Вона живе і потім вмирає. Але це ще не кінець її індивідуальності. Ще приблизно покоління вона існує як спогад — спогад своїх дітей, знайомих, як культурне явище і т.і. Ще в середньому покоління по її смерті триває певний “відлунок” від неї. А от вже потім він, як і всякий відлунок, остаточно зникає. От цей відлунок (як і будь-який спогад), я вважаю, має не меншу реальність ніж “реальність” тілесного буття (в голографічному світі їхня реальність взагалі однакова). Втіленням такого от відлунку я і вважаю Ехоса (тому Тові так легко вдалося обмежити його комунікацію (див. нижче) — він по самій своїй природі схильний бути ехом). Та це все ліричний відступ, повертаємось до Бугіпопа.
Тові вдалося захопити Ехоса і обмежити його комунікацію — тепер він не може говорити, все що він може — це повторювати слова, з якими до нього звертаються. Крім того, Тові вдалося зробити його клона — Мантикора. (Та я забігаю уперед).
Кіріма, Курода, Тока, Кісуґі, коротше, 5 років назад
Батько Кіріми Наґі Сеїчі був дуже розумною людиною, він сам додумався до розуміння голографічного устрою світу. Не дивно, що його дитина, Кіріма Наґі була однією з еволюціонованих (фізично це виражалось в неконтрольованому рості її тіла). Та що було значно гірше для нього — йому якимось чином вдалося впритул підібратись до Тови. Отже, вони послали одного зі своїх синтетичних (на ім’я Mo Murder — “Мо Вбивство“) вбити його. Наґі знайшла тіло. Психологічна травма від цієї події залишиться з нею на все життя: відтепер вона почуватиме себе самотньою в цьому світі і вічно боротиметься зі злом. Та ще до того, як все це сталося, у лікарні, куди її поклали, щоб зупинити її швидке зростання, вона зустріне одного детектива, Куроду.
Курода — один із синтетичних людей, що працюють на Тову, він допомагає їм висліджувати еволюціонованих (про яких потім “подбають” інші синтетичні). Його прізвисько Scare Crow (Пугало) — він також носить “пугальський прикид”, плащ і капелюх, які потім позичить собі Бугіпоп. Варто згадати також, що в аніме він як дві каплі води схожий на Ехоса, отже, зробимо висновок, що він клон саме Ехоса. Він закохується в Наґі, і знаючи, яка доля чекає на неї, як на еволюціоновану, вирішує пожертвувати собою і допомогти їй, зупинивши її еволюцію. Він викрадає у Тови одну речовину, що використовується при створенні синтетичних людей (і яка перетворює звичайну людину на серійного вбивцю), і вводить її Кірімі Наґі. У цей момент з’являється лікарка д-р Кісуґі, він поспішно втікає і губить флакон з речовиною. Подальша його доля незавидна: він зустрічає свою смерть у вигляді посланого на його розшук Мо Вбивства (так, він вбив і батька Наґі, і Куроду). Оскільки Курода виявився таким “добрим”, можна зробити висновок, що він був самою вдалою копією Ехоса з усіх розроблених Товою.
Та у цей момент його бачить Міяшіта Тока, яка саме в цей час теж лежить в тій окружній лікарні, лікуючись від одержимості — психічного розладу, викликаного, скоріше за все, розлученням її батьків (одержимість “кіцунецукі” — “духом-лисицею” японського фольклору, я не впевнений, але, можливо, до цього також має відношення Пануру (з 3-го епізоду)). Тока шокована побаченим, і у неї розвивається роздвоєння особистості — періодично вона перетворюється (теж, можливо, за участі Пануру) на Шініґамі, Духа Смерті, вдягається у одяг Куроди (згадувані плащ і капелюх) і теж, як і Кіріма Наґі, починає полювати на “зло цього світу”. У цій іпостасі вона називає себе Бугіпоп. Це слово — алюзія одразу на три речі — по-перше, “бу” — “лякати”, тобто тут згадується “Пугало”, по-друге, “бугі” — це “привід, дух”, а по-третє — “поп” несе значення “вибулькувати, вистрибувати на поверхню, як булька” (як пояснює Кохей Кадоно, тому що “Бугіпоп вибулькує, ніби з небуття, всякий раз, коли світу загрожує небезпека”).
Між тим “зло цього світу” вже чатує на неї у вигляді Вампіра Страху. Саме ця синтетична людина спричинила низку вбивств, що шокували місто 5 років назад. Кісуґі-сенсей, знайшовши речовину, спершу спробувала її на собі і перетворилася на Вампіра Страху. Таке ім’я вона отримала за те, що годувалася страхом, який відчуває людина під час смерті. При цьому смак такого страху значно приємніший, якщо його відчуває сильна людина, — “боягузи смакують погано”. Тому, щоб створити собі “сильних людей”-майбутніх жертв, Кісуґі-сенсей прописує речовину різним дітям-своїм пацієнтам. Після того, як вони еволюціонують, вона нападає на них і пожирає. Саме д-р Кісуґі прописала речовину своїй подрузі, Кісараґі Маюмі, яка на той час була вагітна Манакою (дівчинка з метеликами). Врешті-решт Бугіпоп вистежує Вампіра Страху і разом з Кірімою Наґі їм вдається вбити його. На цьому закінчуються події 5-річної давнини.
Стовп світла і іже з ним
Тепер повертаємось до Мантикора. Він став для Тови великою невдачою: одразу по своєму створенні він звільнюється, пожирає усіх в лабораторії і зникає. Пошуки нічого не дають. Това дозволяє Ехосу, який, як оригінал Мантикора, відчуває провину за все, що відбувається, знайти і покінчити з Мантикором. Та Мантикор тим часом приготував йому пастку. Він пожер і прийняв вигляд однієї ліцеїстки, Юріхари Мінако, і потихеньку підгодовувався студентами, аж от його перестрів за цим заняттям Масамі Саотоме. Та, замість того, щоб злякатися, Саотоме не тільки був готовий з радістю прийняти свою смерть (йому нещодавно відмовила Кіріма Наґі ;-), і він перебував у гм… песимістичному стані), а ще й запропонував Мантикору поставляти йому інших жертв. Пізніше між ним і Мінако зароджується щось дуже схоже на кохання… (ще один варіант кохання між звичайною і синтетичною людинами (згадаємо Куроду — Кіріму Наґі)). Вони заманюють і вбивають Уехару Сунамі, після чого Мантикор оживляє її і робить своїм рабом, який виділяє і поширює Тайп-С, речовину рабства, що викликає у людей бажання втекти від реальності і перетворює їх на рабів Мантикора.
Цій парочці вдається заманити до себе Ехоса і увести йому Тайп-С. Ця речовина має, здається, смертельну дію на нього. Та в цей час на місце подій (ліцей Шінйо) прибувають Бугіпоп і Кіріма Наґі. Помираючий Ехос перетворюється на стовп світла і спрямовує себе на Мантикора, щоб покінчити із ним. Та Саотоме закриває її (не забуваємо, що тепер Мантикор — дівчина ;-)) собою і розчиняється в світлі (перед тим він перерізує горло Наґі). Та в цю мить Бугіпопу вдається накинути на Мантикора своє ласо і задушити її. Усе це відбувається досить-таки одночасно. Стовп світла зникає в чорному небі міста, створюючи електромагнітний залишковий ефект. Завдяки цьому ефекту відбувається багато чого (зокрема виникнення різних фантомів, еволюція дітей), та найбільш примітне таке: Наґі (і Манака, до речі, теж) повертається до життя, Мантикор розмивається на дві частини — його зовнішній вигляд переходить до Бугіпоп-Фантома (про нього пізніше), а сутність переходить у Саотоме (сила кохання…), зі спогадів Бугіпопа і Наґі про Куроду на світ з’являється Кішіда (я вважаю, що це частково еманація самого помираючого Ехоса (Курода і без того був його клоном)), і, нарешті, виникає фантом-привид Бугіпопа, Бугіпоп-Фантом. Я думаю, що такий розвиток подій спричинений зіткненням Ехоса зі Смертю (в усіх прямих і переносних значеннях). Адже смерть прийшла по Мантикора в образі Бугіпопа, при цьому Саотоме пожертвував собою, щоб врятувати її, при цьому Бугіпоп і Наґі згадали про самопожертву і смерть Куроди, і вся ця ситуація була ніби висвітлена помираючим Ехосом (тобто ніби отримала додаткове ехо, відлуння).
Таким чином, спостерігається певна симетрія у фантомізації Ехоса і Мантикора: обидва вони розщепилися надвоє — форма Ехоса еманувала у Куроду-Кішіду, а сутність — у Манаку, а форма Мантикора еманувала у Бугіпоп-Фантома, тоді як його сутність — у Саотоме.
Як фантом, Бугіпоп-Фантом автоматично повторює дії своїх праобразів: як Бугіпоп він бореться зі злом цього світу, як синтетична людина, він вбачає зло в еволюціонованих, а як недо-Смерть, смерть, що не відбулась до кінця, що перетворилась на відлунок, повернення, він є Сон (і справді, сон багато в чому схожий на смерть, не?). Тому дії Бугіпоп-Фантома автоматичні і спрямовані на пошук еволюціонованих з тим, щоб усипити їх (”поки суспільство не досягне їхнього рівня і не розбудить їх”).
Одна смерть, що сталася під час подій стовпа світла, отримує додатковий розвиток…
Пум-Пум і Манака
Кісараґі Маюмі, якій її подруга д-р Кісуґі дала речовину, народжує Манаку. Під час вагітності речовина створила непередбачуваний ефект: у Маюмі розвинулась дивна форма амнезії — вона не пам’ятає нічого, окрім поточного моменту і того, що сталося до вагітності. Натомість народжена Манака — явно еволюціонована. Вона володіє здатністю викликати метеликів світла, що показують минуле. Тобто під дією речовини, пам’ять матері ніби перерозподілилась у здатність дочки викликати спогади. Усі ми бачили, що стається далі: бабуся вбиває Манаку, а стовп світла оживляє її. Знову ж таки, феномен смерті в купі зі стовпом світла (Ехосом) викликає відлуння, часткову еманацію Ехоса в Манаку. Манака починає швидко рости (як колись Наґі, пам’ятаєте?), вона перестає говорити, а як Ехос починає лише повторювати звернені до неї фрази. Після смерті своєї бабусі, вона виходить у світ, здобуває “вище знання” і (природньо?) потрапляє до окружної лікарні. Там вона стикається з парочкою Оікавами Мамору і Сайоко, еволюція яких полягає у здатності сестри виконувати бажання брата.
Манака розуміє, що хоч вона і позбавлена усякої комунікації зі світом, та вона може говорити із ним минулим (показуючи минуле). Коли Манака викликає минуле Мамору, його сестра виконує бажання, що виникає у нього при цьому (в минулому він грав Щуролова, який в помсту дорослим, що не виконують своїх обіцянок, уводить у них дітей) — бажання уводити у дорослих дітей — і персоніфікує його в Пум-Пума. таким чином Пум-Пум виникає зусиллями як Манаки так і Сайоко. Він збирає дітей в Пейслі-парку (де вони “будуть гратися вічно”) поки там не з’являються Кіріма Наґі і Бугіпоп-Фантом.
Сон завершує все
Тим часом залишковий ефект від стовпа світла вичерпується і деформована веселка над містом зникає. Бугіпоп вистежує Мантикора (якому вдалося сховатися в Кішіді, створивши таким чином відлуння відлуння, подвійне ехо, резонанс, здатний живитися автономно і тому пережити вичерпання енергії стовпа світла) у Токіо і остаточно знищує його. Для того, щоб сплячі діти могли спілкуватись зі світом, Бугіпоп залишає в тунелі під містом, де вони погребені, теремін — електронний бездотиковий музичний інструмент, що перетворює електромагнітні коливання на звукові (такий інструмент дійсно існує!). Тужлива пісня продовжує лунати містом…
Насамкінець, для закріплення пройденого матеріалу:
Прямі відповіді
Питання: Що сталося 5 років назад?
Відповідь: 5 років назад відбулась низка вбивств, які вчинив Вампір Страху (д-р Кісуґі), якого врешті-решт вбили Бугіпоп і Кіріма Наґі.
Питання: Що це за стовп світла?
Відповідь: На стовп світла перетворився помираючий Ехос. В той же самий момент Бугіпоп вбив Мантикора, якого Саотоме закрив від світла. Цей стовп світла спричинив залишковий електромагнітний ефект, через який і виникло більшість подій Бугіпоп-Фантома. Зокрема в цьому стовпі світла був народжений Бугіпоп-Фантом, Кішіда-Курода і т.д.
Питання: Хто такий Ехос?
Відповідь: Ехос — наступний етап еволюції. Його захоплює Това і експериментує над ним з метою або контролювати його самого, або отримати з нього підконтрольних собі клонів. Та єдине, що вдається Тові — обмежити його спілкування: тепер Ехос може тільки повторювати фрази, з якими до нього звертаються. Ехоса відпускають на волю, щоб він допоміг піймати свого клона Мантикора. Та Мантикору вдається вбити Ехоса і той перетворюється на стовп світла. Його сутність еманує при цьому в Манаку (дівчинку з метеликами).
Питання: Хто такий Мантикор?
Відповідь: Це самий невдалий клон Ехоса, якому вдалося звільнитися (при цьому він пожер всіх, хто був в лабораторії) і втекти на волю. Він пожирає людей і володіє здатністю (як і більшість синтетичних людей) перетворюватися на своїх жертв. Він приймає образ Юріхари Мінако, яку він зустрічає і вбиває першою. В неї закохується Саотоме. Мантикора вбиває Бугіпоп під час стовпу світла. Його фантом еманує в Саотоме, а потім в Кішіду-Куроду.
Питання: Хто такий Бугіпоп?
Відповідь: Бугіпоп — це друга особистість Міяшіти Токі, яка виникає в неї періодично з метою боротьби “зі злом світу”. Бугіпоп вбиває злих. Озвучується тією самою акторкою, що і Міяшіта Тока. Не плутати з Бугіпоп-Фантомом.
Питання: Хто такий Бугіпоп-Фантом?
Відповідь: Це фантом, відлунок Бугіпопа, який утворився у стовпі світла. Він має обличчя Юріхари Мінако (колишній Мантикор). Озвучується таким механічним металевим голосом. Збирає еволюціонованих дітей і усипляє їх в тунелі під містом. Не плутати з Бугіпопом.
Питання: Хто така Пануру?
Відповідь: Це важке запитання. Точно я про неї нічого сказати не можу. Особисто я вважаю, що це кіцунецукі, безсмертний дух-лисиця, щось типу вічної мудрості. Коли Тока починає віщати таким глибоким голосом, думаю, це говорить Пануру. Взагалі, коли в давнину казали, що хтось одержимий кіцунецукі, малось на увазі, що ця людина переживає те, що зараз назвали би неврозом, або навіть роздвоєнням особистості. Саме тому що це повне роздвоєння особистості і не можна якусь людину назвати Пануру: коли вона одержима, Пануру — це її друга, окрема особистість. У Міяшіти Токи персоніфікацією такої другої особистості став Бугіпоп. Але ще до виникнення Бугіпопа вона лікувалась від неврозу (спричиненого розлученням батьків). Думаю, що обидва неврози (назовемо їх Пануру і Бугіпоп) наклалися один на оден. Таким чином буддійська парадигма Пануру “приймати світ таким, як він є, разом з усім злом, яке є в ньому” означає не змирення зі злом, а навпаки, певним чином перетворення на зло (на Шініґамі). Та все це неофіційна інформація.
Питання: Хто така Манака?
Відповідь: Манака народилась від матері, що під час вагітності приймала речовину Тови (через що в неї потім розвинулась амнезія). Вона еволюціонована — вона створює метеликів минулого. Бабуся вбиває її, а стовп світла оживляє. У неї еманує Ехос (мабуть, такім чином він хоче знайти шлях комунікації з людством (через минуле)). Коли сила залишкового ефекту згасає, вона перетворюється на світло, як і Ехос.
Питання: Хто такий Пум-Пум?
Відповідь: Його створює Манака і Оікава Сайоко з Щуролова, роль якого грав брат Сайоко — Мамору. Як і в п’єсі (Гамельнський Щуролов) він збирає дітей і уводить їх від дорослих. Він робить це, роздаючи кульки щастя. Дорослий, що бере таку кульку, потім кінчає самогубством. Його “дитяча частина” навічно лишається в Пейслі-парку. Пум-Пум — побічний ефект браку спілкування у Манаки.
Питання: Що таке Това?
Відповідь: Це таємна організація, що намагається контролювати еволюцію. Вона відстежує еволюціонованих людей і проводить над ними експерименти. З них вона також створює клонів, так званих “синтетичних людей”.
Питання: Хто такий Курода?
Відповідь: Курода — це синтетична людина, клон Ехоса на прізвисько “Пугало”, (також він носить одяг пугала: плащ і капелюх, які потім позичить в нього Бугіпоп) який закохується в Кіріму Наґі, і краде у Тови речовину, щоб зупинити її еволюцію. Това вбиває його, це бачить Міяшіта Тока, і в цей момент виникає Бугіпоп. Під час стовпу світла з пам’яті про цю ситуацію виникає його фантом Кішіда. Пізніше в нього вселяється Саотоме-Мантикор, якого в останній серії знищує Бугіпоп.
Питання: Що таке теремін?
Відповідь: Це бездотиковий електронний музичний інструмент, який перетворює на звуки коливання електромагнітного поля (див. Вікіпедію).
- Comment RSS ~
- Tags: Anime, Boogiepop ~
- author: minus-one
Comments»
[...] І насамкінець, детальна розповідь про основні події Бугіпопа тут, в завершальному пості перекладу. [...]