(тільки я проти дружби з росіянами, я більше за війну…)

А проблема сі-ші, по-моєму, буде стояти в українській мові доти, поки українська японістика (така хоч є?) не спроможеться ввести свою транскрипцію, в якій буде ші та його похідні.

Поліванівській же в російській мові справді, мабуть, альтернативи нема і не треба. Хоча записати нею, наприклад, 七時 – наче ще на одну іноземну мову перекласти.

Коротше кажучи, українцям – ші, росіянам – сі, і давайте жити дружно!

ідея з візуальним групуванням не моя – один мій інтернет-знайомий сказав, що її наводять як аргумент на користь Поліванова (що мені здалося не таким… тупим, як звичайні аргументи, які доводилося чути).

ん – перший раз чую про ん на початку слова o_o (навіть шіріторі закінчується, коли попередній гравець закінчує на ん…)

в принципі же я не ставив собі за мету якусь вичерпність – головне, хотілося донести, що це “середньозвуччя”, не наше м- чи наше н-; і що це тільки питання домовленності, як його записувати (щоб потім можна було відтворити оригінальну кану).

загалом же основна ідея: проблема сі-ші в полі української мови не стоїть як така (бо і- після шиплячих звучить).

ця проблема, якщо де і є, так це в російській мові (або виникає, коли люди не відчувають різниці російської та української фонетик).